Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ щодо теперішньої суспільно-економічної ситуації в Україні і світі

ЗВЕРНЕННЯ

Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства
Української Греко-Католицької Церкви
до вірних та всіх людей доброї волі
щодо теперішньої суспільно-економічної ситуації в Україні і світі

Всесвітлішим, всечесним, високопреподобним і преподобним отцям-душпастирям,
високопреподобним і преподобним інокам й інокиням,
дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви та усім людям доброї волі
благословення і мир у Господі!

Дорогі у Христі!

Живемо у непростий час, коли увесь світ й Україна зокрема переживають нелегке випробування економічної кризи. Здавалося б, що ця криза є суто економічною, однак за економічними факторами прихована криза духовна. Тому вважаємо за свій обов’язок звернутися до вас у цьому листі. Впродовж століть Церква разом з народом переживала дуже скрутні ситуації різного характеру, часом набагато грізніші, ніж сьогодні. Тепер, як і в минулих століттях, ми солідаризуємося зі всім народом та глибоко співпереживаємо нинішню ситуацію.

Загрози наставали й минали. Періоди розбрату, неволі, кріпацтва, окупацій та пов’язаних з ними різноманітних переслідувань обов’язково змінювалися на періоди відродження і розквіту. Так було в історії. Але наша надія побудована не на принципі циклічності, якого вчить історичний досвід. Як віруючі люди ми дивимося глибше. Дві тисячі років тому не тільки Палестина, а й уся тодішня людська цивілізація переживала величезну кризу, правдоподібно значно страшнішу, ніж сьогоднішня, як під матеріальним, так і культурним та духовним оглядом. І саме в той момент до людей прийшов Божий Син — на перший погляд, немічне, від початку переслідуване Немовля — остаточно піднісши світ з руїни. Це наглядний доказ Божої опіки над людством, і в цьому є основа нашої надії на розв’язки у сьогоденні. Не від могутніх цісарів, не від філософів, не від земних мудреців, але від «Агнця, який бере на себе гріхи світу», та науки, яку Він приніс, — походили розв’язки й порятунок людства. Пам’ятаймо, що ці розв’язки і запропонований Ним порятунок є вічними й стосуються усіх часів і народів.

Сьогоднішня криза, здавалося б, є дуже далекою від релігійних понять. Ми не безпідставно шукаємо розв’язки на різних рівнях, включно з міжнародним, адже Бог дав нам земні дари і здатність відповідально ними користуватися. Однак при цьому ми повинні пам’ятати дві речі: по-перше, наші дії мають бути згідними з Божим законом, а по-друге — саме у нашій вірі в Бога, в надії на Його допомогу є можливі розв’язки. Подумаймо, чи той, хто, поглянувши на зібраний довкола себе народ, не відчув, що ці люди голодні, і не помножив для них хліба (пор. Мт. 14, 15–21)? Чи тепер рука Божа стала коротшою (пор. Іс. 59, 1)? Помноження хліба може відбуватися в різні способи, для кожного з нас цілком несподівані, але завжди воно виходитиме від Нього, тож шукати розв’язки треба не від себе, але від Небесного Отця. У Ньому вся мудрість і доброта.

Дорогі у Христі! У цей непростий, але знаменний час закликаємо вас до могутнього акту віри. Згадаймо, що кілька десятиліть тому було жорстоке переслідування, здавалося б, кінець усього, але завдяки Божому провидінню — для нас цілком незбагненно — воно минуло. Минуло, власне, також завдяки ревній молитві, глибокій вірі, міцній надії та щирій любові до Бога й України. Сьогодні — час економічного спаду, справжнє випробування для багатьох людей, родин, цілих верств нашого суспільства. Для того, щоб його гідно пережити й подолати, треба докласти рук, але передусім потрібно вірити в Бога, надітися на Нього та виконувати Його заповідь любові. Не впадайте у відчай, бо це нищівна зброя ворога людського роду проти нас. Тож найбільшою небезпекою у теперішній ситуації для нас було б втратити віру у люблячого Бога, перестати надіятися на всемогутню любов Небесного Отця. Нехай милостивий Господь захоронить нас від такого лиха!

Нашим християнським завданням є пережити цей час у мудрості, пам’ятаючи, що остаточна відповідь є в Божих руках, звертаючись з синівською покорою та довір’ям у благальній молитві до Небесного Отця, в готовності до прийняття дарованих Ним розв’язок, які ще вчора, можливо, нам здавалися неймовірними, та будучи переконаними, що кожна сумлінно виконувана робота має однакову гідність в Божих очах. Використаймо цей час для застанови над своїм дотеперішнім життям та не біймося його змінити, якщо це нам підказує наше християнське сумління.

У святий час Христового Різдва, співаючи славний гімн віри, надії й любові «З нами Бог», візьмімо до серця ці слова, будьмо з Господом і нічого не лякаймося, бо «з нами Бог, розумійте народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог!» (Велике повечір’я).

† ЛЮБОМИР