Слово кардинала Гуалтьєро Басcеті, президента Італійської Єпископської Конференції, на Синоді Єпископів УГКЦ
СЛОВО
кардинала Гуалтьєро Басcеті,
Ваше Блаженство!
Преосвященні владики!
Преподобні отці!
З великою радістю і вдячністю я прийняв запрошення, щоб привітати особисто та від імені італійських єпископів ваш Синод, який цими днями проводиться в Римі. Вітаємо вас у цьому місті й у цій країні, яка істотно пов’язана з українською землею. У моїй пам’яті ще свіжі спогади про моє урочисте співслужіння Літургії у Марійському відпустовому місці «Зарваниця» на завершення Всеукраїнської прощі в липні минулого року. Я б хотів відзначити гостинність, з якою мене приймав Блаженніший Святослав, Верховний Архиєпископ. Торік побував також в історичній резиденції греко-католиків у Львові, з якою нерозривно пов’язана велика частина історії УГКЦ, зокрема її сумні сторінки. Відвідуючи величний собор Святого Юра, я мав можливість молитися на гробі кардинала Йосифа Сліпого, незламного свідка віри, 35-та річниця смерті якого припадає, власне, на завтра. Він був головною фігурою в один із найтемніших періодів історії вашої Церкви і Христової віри на цих землях.
Проте знаємо, що навіть у часи важких випробувань Господь не покидає своєї Церкви. Багато можуть підтвердити це і вони до сьогодні дякують Богові, котрий зняв могутніх із престолів і вивищив покірних (пор. Лк. 1, 52). У моєму серці також закарбувалися фотографії, вивішені в гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла у Львові із зображеннями багатьох молодих воїнів, які загинули у військовому конфлікті. Молюся до Господа за них, за їхні сім’ї та за якнайшвидше відновлення миру та злагоди у вашій країні. Мене тішить те, що з моєї дієцезії в Перуджі було організовано допомогу сиротам і потребуючим. Преосвященні владики, ми перейнялися і переймаємося вашими стражданнями та долучаємося до ваших надій. До надії нас закликає спогад про 30-ту річницю виходу УГКЦ з підпілля після більше як 40 років страшного переслідування.
Не можна забувати, що після падіння тоталітарного режиму сотні тисяч осіб змушені були покинути країну та емігрувати в пошуках роботи і фінансового забезпечення. В Італії присутні понад 200 тисяч українців, 70 тисяч з яких є греко-католиками. Вони десятки років проживають у нашій країні та інтегрувалися в наше суспільство і в Італійську Церкву, утворивши 148 спільнот і 6 персональних парафій. Протягом цих років місцеві дієцезії надали в користування свої храми та парафіяльні будинки для душпастирського служіння 60 священників, близько 10 з яких є одруженими. Повсюди налагоджена добра співпраця між місцевими церквами та українськими громадами. Сподіваємося, що ця співпраця лише посилюватиметься і розвиватиметься в Христовій любові та в любові до єдиної Церкви, до якої ми всі належимо і для якої жертвуємо нашу працю і наше життя. Недавно було створено Апостольський екзархат для українців в Італії. У рамках еклезіології сопричастя ідеться про сталу та ефективну структуру, яка зможе забезпечити пастирську опіку, щоб задовольнити духовні потреби вірних українців, зберігаючи їхній зв’язок із Церквою-матір’ю.
Думаймо про майбутнє з надією і з повною довірою до Господа, який провадить свою Церквою і ніколи її не покидає. Ми, єпископи Італії, дивимося на вас і на вашу Церкву з великим захопленням і повагою, бачачи у ваших пастирських зусиллях усю любов, яку ви несете вашим спільнотам. Нехай минулі й теперішні страждання будуть джерелом сили та нового життя. Ми супроводжуватимемо вас молитвами та своєю близькістю. Молимо в Господа, щоб просвітив ваші уми та наповнив ваші серця таким чином, щоб праця цього Синоду принесла справедливі та сміливі рішення.
Церква в Італії прагне бути Церквою-сестрою, яка приймає, підтримує і йде поряд, допомагаючи нести тягарі та поширюючи всюди любов Христову.
Ваше Блаженство, преосвященні владики, преподобні отці, прийміть щирі вітання і найкращі побажання.
Кардинал Гуалтьєро Басcеті,