Лист Блаженнішого Святослава до священиків Одеського і Кримського екзархатів УГКЦ

Лист Блаженнішого Святослава 

до священиків Одеського і Кримського екзархатів УГКЦ

Всесвітліші і преподобні отці, дорогі співбрати в Христовому священстві!

Живемо у складні часи, коли випробовується наша вірність Богові, святій Христовій Церкві і своєму народові. Знаю, що ви і ваші родини зазнаєте різних невигод та утисків. Знаю, що отримуєте погрози, а для здійснення служіння вам доводиться долати перешкоди, яких ще донедавна годі було комусь із нас собі уявити. Вас обзивають «агентами Ватикану», намовляють до відречення від Католицької Церкви та до відмови від пастирського служіння.

У цих атаках нема нічого нового. Чуємо в них відгомін усього того, що зазнала наша Церква-мучениця ще в зовсім недалекому комуністичному минулому. Але знаємо, що Боже Провидіння повернуло на добро ці утиски й переслідування і наша Церква відродилася на своїх споконвічних теренах, щоб послужити проповіддю Євангелія всьому українському народові. Сьогодні ви, як священнослужителі Української Греко-Католицької Церкви, є також свідками тих незчисленних представників нашої Церкви – священиків, єпископів, богопосвячених осіб і мирян, які залишилися вірними своїй Церкві та Божому законові, нерідко заплативши за це найвищу ціну, – ціну власного життя.

Вам належить нині особлива шана і вдячність, що не піддаєтеся на провокації, не впадаєте у відчай і паніку, але триваєте в молитві та у вірному виконанні своїх священичих обов’язків. Своєю поведінкою кожен із вас показує, що є справжнім пастирем, а не «наймитом», про якого Євангеліє каже, що він, побачивши вовка, який надходить, кидає власні вівці й біжить геть, а вовк хапає вівці і розполохує (пор. Ів. 10, 12–13). Нехай у ці нелегкі дні всім нам прикладом для наслідування буде сам Господь Ісус, Добрий Пастир, який життя своє поклав за свої вівці (пор. Ів. 10, 15).

Подібно як всі громадяни України з тривогою і надією скеровують свої погляди на відважних українських вояків, які, попри погрози та приниження з боку агресорів, не хитаються і не зраджують своєї присяги рідному народові, очі всієї нашої Церкви звернені до вас, дорогі отці. Ми ж присягали не людям, а самому Господеві – Джерелу нашого життя і Панові історії! Тому мусимо просити в Нього для себе дару відваги, мужності, кріпості й сили, щоб не захиталися наші стопи, щоб не засумнівалися наші священичі серця, а навпаки, щоб ми, скріплені Божественною благодаттю, могли утверджувати у вірі всіх наших братів і сестер, які доручені нашій пастирській опіці. Віримо і молимося, що всемилостивий Господь не допустить випробувань понад наші сили і що ми залишимося вірними Богові, святій Католицькій Церкві і рідному народові аж до кінця.

Доручаю вам, дорогі отці, перебувати в тісному зв’язку з правлячим єпископом-адміністратором і з ним координувати свої дальші кроки щодо здійснення душпастирських обов’язків у парафіях Одеського та Кримського екзархатів. Поручаємо вас та всіх наших вірних на теренах Східної і Південної України ласкавій опіці й могутньому заступництву Пресвятої Богородиці, прикликаючи на вас життєдайне благословення всемогутнього Бога-Отця, і Сина, і Святого Духа!

† Святослав