Декрет представлення і проголошення владики Кеннета Новаківського єпархіальним єпископом єпархії Пресвятої родини

ДЕКРЕТ

представлення і проголошення владики Кеннета Новаківського

Вих. ВА 20/110

На славу Святої, Єдиносущної, Животворящої і Нероздільної Тройці,
Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь

СВЯТОСЛАВ,

дорогому в Христі братові нашому

Мир вам у Господі!

Витоки Української Католицької Церкви у Великій Британії можна простежити з кінця ХІХ ст. Найбільш ранньою значною групою українських іммігрантів, яка оселилася в Манчестері між 1890-ми рр. та початком Першої світової війни, були переважно католики візантійського обряду. Спочатку вони відвідували богослужіння в римо-католицькій церкві Святого Чада, а пізніше приєдналися до парафії Святого Казимира, яка була створена в 1904 р. для служіння передусім польським і литовським іммігрантам у Манчестері. Після закриття цієї парафії в 1931 р. Святий Чад знову став головним місцем поклоніння для манчестерських українців. З 1932 р. преподобний Людвик Боський, візантійський католицький священник із Бельгії, кілька разів на рік відвідував церкву Святого Чада, щоб відслужити Службу Божу для української конгрегації. Після його смерті ці візити продовжив преподобний отець Яків Перрідон із Франції (1938–1939 та 1944–1947 рр.).

У період між Першою та Другою світовими війнами до Великобританії здійснили свої візити митрополит Андрей Шептицький (1921 р.), єпископ Микола Чарнецький, апостольський візитатор українських католиків у Польщі поза межами Галичини (1932 та 1937 рр.), та всесвітліший отець Йосиф Сліпий, ректор греко-католицької духовної академії у Львові (1935 р.).

Процес організації Української Католицької Церкви у Великій Британії розпочався під час масштабного припливу українців у країну в найближчі післявоєнні роки. У листопаді 1946 р. єпископ Іван Бучко, який проживав у Римі, був призначений апостольським візитатором з персональною юрисдикцією над українськими католиками в усій Західній Європі.

Церква у Великій Британії спочатку була віднесена до юрисдикції свого генерального вікарія (синкела) для Франції — отця Перрідона. У лютому 1947 р. преподобний отець Йосафат Жан, французько-канадський священник УКЦ, був призначений парафіяльним священиком у Лондоні, а згодом він став деканом Української греко-католицької місії у Великобританії. У березні 1949 р. єпископ Іван Бучко створив окремий генеральний вікаріат для Англії та Шотландії та призначив преподобного отця Володимира Маланчука першим генеральним вікарієм Української Католицької Церкви у Великій Британії. У січні 1951 р. його змінив преподобний отець Олександр Малиновський.

10 червня 1957 р. Святий Престол видав папський указ про створення Апостольського екзархату для українських католиків в Англії та Уельсі. Першим екзархом був призначений Вільям Годфрі, римо-католицький архиєпископ Вестмінстерський, але управління екзархату здійснював його генеральний вікарій: спочатку отець Олександр Малиновський, потім, після його смерті в листопаді 1957 р., — отець Павло Малюга з Канади. У серпні 1961 р. перший український єпископ-католик у Великій Британії Августин Горняк був призначений єпископом-помічником екзарха, а у квітні 1963 р., після смерті архиєпископа і кардинала Вільяма Годфрі, його призначили екзархом.

Указом від 5 березня 1967 р. юрисдикція екзархату була розширена, щоб охопити Шотландію, і він був перейменований на Апостольський екзархат для українських католиків у Великобританії. У вересні 1987 р. владика Августин Горняк подав зречення з уряду, а єпископ Михайло Гринчишин, апостольський екзарх Франції, був призначений адміністратором Екзархату у Великобританії. Новий екзарх у Великобританії, єпископ Михайло Кучмяк, був призначений у червні 1989 р. Він виконував цей уряд до виходу на емеритуру у квітні 2002 р., а на зміну йому прийшов єпископ Павло Хомницький. У січні 2006 року єпископ Хомницький став єпархом Стемфордської єпархії у США. У зв’язку з вакантністю екзаршого престолу у Великобританії адміністратором екзархату був іменований отець Богдан Лисиканич.

У червні 2009 р. адміністратором Екзархату у Великобританії став наш дорогий співбрат владика Гліб Лончина. А в червні 2011 р. його іменували екзархом. У січні 2013 р. екзархат був піднесений до рівня єпархії з назвою «Єпархія Пресвятої родини в Лондоні», а владику Гліба Лончину було призначено першим правлячим єпископом. У грудні 2014 р., після смерті апостольського візитатора для білоруських католиків візантійського обряду за межами Білорусі, Білоруська католицька місія у Великій Британії була приєднана до Лондонської єпархії УКЦ. Крім того, у 2017 р. словацька та угорська місії були віддані під омофор владики Гліба.

Торік Святіший Отець Франциск прийняв зречення владики Гліба Лончини з уряду єпархіального єпископа єпархії Пресвятої родини з осідком у Лондоні. Протягом багатьох років владика Гліб служив довіреному його опіці люду Божому, втішаючись повагою духовенства, монашества та мирян.

Зваживши на духовні потреби вірних нашої Церкви на теренах Великої Британії та вакантність цього єпархіального престолу, Синод Єпископів УГКЦ вибрав Вас, владико Кеннете, на уряд єпархіального єпископа єпархії Пресвятої родини з осідком у Лондоні й подав це рішення Римському Архиєреєві. Святіший Отець Франциск прихильно сприйняв такий вибір, поблагословив його та іменував Вас на цей уряд, перевівши з Нью-Вестмінстерської єпархії, що в Канаді.

Повідомлення про це було подане до загального відома 15 січня 2020 року Божого.

Задля слави Божої та спасіння боголюбивого люду ми, владою нам даною, відповідно до кан. 81 і кан. 86, § 2 Кодексу канонів Східних Церков,

представляємо та проголошуємо Вас

Дорогий Владико!

Закликаємо Вас, згідно з поученням Апостола народів, щоб Ви були «бездоганним, гостинним, добролюбивим, мудрим, справедливим, благочестивим, стриманим, який дотримується правдивої науки згідно з навчанням… здібний наставляти в здоровій науці та й супротивників переконувати» (Тит. 1, 7–9).

Здійснюйте архиєрейське служіння відповідно до Кодексу канонів Східних Церков та Канонів партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви. Будьте вірним членом Синоду Єпископів УГКЦ і на кожний заклик Отця і Глави Церкви беріть у ньому участь.

Взиваємо Вас берегти й утверджувати віру та віддано працювати для наших вірних і спасіння їхніх душ. Прислухайтеся до духовенства та мирян довіреної Вам єпархії.

Прохаємо вірних єпархії Пресвятої родини прийняти свого єпископа з пошаною і любов’ю. Духовенство нехай виявляє супроти Вас належний послух у служінні Христові, Церкві й Божому люду, щоб поширювалося слово Христової істини у всій єпархії на славу Святої, Єдиносущної, Животворящої і Нероздільної Трійці, Отця, і Сина, і Святого Духа.

Разом з єпископами нашої Церкви вимолюємо в Господа для Вас, дорогий наш співбрате, Божих благодатей, потрібних для належного виконання покладених на Вас обов’язків.

Благословення Господнє на Вас, дорогий брате во Христі!

† СВЯТОСЛАВ

о. Микола Сулима,
канцлер Курії
Верховного Архиєпископа УГКЦ