Звернення владики Михаїла (Колтуна) з нагоди Дня особливої уваги до в’язничного служіння

ЗВЕРНЕННЯ

владики Михайла Колтуна, Керівника Департаменту Патріаршої курії УГКЦ
у справах душпастирства силових структур України,

Слава Ісусу Христу!

Церква, застановляючись над нашим спасінням, бере під увагу Боже милосердя, яке приготоване для людей, щоб усі відчули і пережили його в своєму житті. Для того Євангелія закликає всіх, щоб ми, каючись із своїх гріхів, творили милосердя між собою супроти всіх людей і доступили, як наслідок, щедрої Божої милості.

Можливо, ми ще не пережили дії Божого милосердя щодо нас і щодо ближнього і не можемо вповні його оцінити. Тож погляньмо на «заблуканого сина», який змарнував всю любов, а батько проявляє надмірно своє милосердя, що, навіть, «старший син» ревнує. З причини наших гріхів, якими ми, не звертаючи уваги на любов Небесного Отця до нас і всього сотворіння, змарнували Його життєдайну ласку і опинилися над загибеллю та унаслідували долю «заблуканого сина». Небесний Отець, чекаючи на наше навернення, запевняє нам своє прощення, надмірну любов, на яку ми не заслужили, так як і «блудний син». До таких надзвичайних наслідків закликає нас Євангелія і Церква.

Святіший Отець Франциск, Папа Римський, цей рік проголошує Ювілейним роком Божого милосердя і заохочує нас бути милосердними, як Отець наш Небесний є милосердним. В листі про відпусти з нагоди Надзвичайного ювілею милосердя Папа пише: «Моя думка лине також і до ув’язнених, які зазнають обмеження свободи. Ювілей завжди був нагодою великої амністії, призначеної огорнути численних людей, які хоч і заслуговують на покарання, але усвідомили скоєну несправедливість та щиро прагнуть наново включитися у суспільство, роблячи свій чесний внесок. Нехай всіх їх конкретним чином досягне милосердя Отця, Який прагне перебувати поруч з тим, хто найбільше потребує Його прощення. Вони зможуть отримати відпуст у в’язничних каплицях, і щоразу, коли переходячи крізь двері своєї камери, піднесуть думку й молитву до Отця, цей жест означатиме для них перехід через Святі Двері, тому що Боже милосердя, здатне перемінювати серця, здатне також перемінити ґрати у досвід свободи.»

В’язничне служіння є унікальною нагодою допомоги собі і ближньому, де всі заповіді милосердя щодо душі і тіла можна сповнити з огляду на особливі обставини, в яких знаходяться в’язні. Любов Божа в наших діях не повинна мати перешкод, але через терпеливість в надії подарувати собі і ближнім нагороду Божого милосердя.

Ми повинні принести Божу любов до в’язниць у тому переконанні, що один Христос може наповнити життя змістом та надією. Він звільняє нас від рабства, що руйнує наше життя, та наповнює наші серця бажанням звільнитися від неволі гріха. Якими б великими не були людські пороки та вчинене зло, Господь завжди виявляє достатньо прощення та милосердя покаянній душі.

Сподіваючись, з великим довір’ям молимось: «Милосердя двері відкрий нам, Благословенна Богородице, щоб надіючись на Тебе, ми не загинули, але щоб визволилися Тобою від усякого лиха, бо Ти є спасіння роду християнського».

Мир у щедрому Божому милосерді нехай проникне серце кожного і оживить нас в любові між нами
в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь