Декрет представлення та проголошення владики Михайла Квятковського архиєпископом і митрополитом Вінніпезьким для українців в Канаді
ДЕКРЕТ
представлення та проголошення
владики Михайла Квятковського
архиєпископом і митрополитом Вінніпезьким для українців в Канаді
Вих. ВА 26/385
На славу Святої, Єдиносущної, Животворної і Нероздільної Тройці, Отця, і Сина, і Святого Духа,
і на добро ввіреного нам Божого люду. Амінь
Божою милістю і в повному сопричасті
з Римським Апостольським престолом
СВЯТОСЛАВ,
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
Дорогому в Христі братові нашому
преосвященнішому владиці
Михайлові Квятковському
Мир Вам у Господі!
Наша улюблена Богом і щедро Ним благословенна Вінніпезька митрополія Української Католицької Церкви в Канаді постала як плід глибокої віри, жертовності та наполегливої праці кількох поколінь українських греко-католиків, які наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття прибули до Канади.
Оселяючись на канадських преріях, українські емігранти прагнули не лише знайти новий дім і забезпечити майбутнє своїм родинам, а й зберегти найцінніший духовний скарб, принесений із батьківської землі, — віру в Ісуса Христа, візантійську літургійну традицію, церковне життя, українську мову та християнські звичаї.
Особливе місце в історії цього становлення посів Вінніпег, який поступово став одним із головних центрів українського церковного, культурного та суспільного життя Канади. Уже 1 вересня 1907 року тут було засновано парафію Святих Володимира й Ольги.
Важливою подією для всієї української католицької спільноти Канади стало призначення Святішим Отцем Пієм XІ блаженного Микити Будки першим єпископом для українських греко-католиків у Канаді. У грудні 1912 року він прибув до Вінніпега і відразу розпочав своє невтомне архипастирське служіння. Його діяльність була надзвичайно важливою для організації церковного життя: він відвідував численні українські поселення, підтримував створення парафій, дбав про будівництво храмів і шкіл, організацію молоді та духовну опіку над вірними.
22 грудня 1912 року відбулася інтронізація владики Микити Будки в першому храмі нашої Церкви у Вінніпезі — Святого Миколая. 25 квітня 1913 року храм Святих Володимира й Ольги у Вінніпезі було піднесено до гідності прокатедрального.
Служіння блаженного Микити Будки було позначене великими труднощами. Він відвідував віддалені поселення, часто долаючи значні відстані потягом, кіньми та пішки, щоб зустрітися з вірними й забезпечити їх духовною опікою. Його пастирська діяльність сприяла зміцненню церковної організації та заклала підвалини для подальшого розвитку української католицької спільноти в Канаді. Разом із численними священниками, монашеством та мирянами він працював над тим, щоб Церква стала справжнім духовним домом для українців у новій країні.
Наступним визначним етапом стало служіння владики Василя Ладики, ЧСВВ, який продовжив працю свого попередника та зробив вагомий внесок у розбудову церковних структур. Упродовж першої половини ХХ століття українське греко-католицьке життя в Канаді стрімко розвивалося. Зростала кількість парафій, храмів, монаших спільнот, освітніх і культурних установ. Українські греко-католики дедалі більше потребували належної церковної структури, здатної відповідати масштабам і потребам численної громади.
Особливе значення в цьому процесі мало створення нових екзархатів для українських греко-католиків у різних частинах Канади. Поступово сформувалася церковна мережа, яка охоплювала українські громади від Атлантичного узбережжя до Тихого океану, зокрема й у канадських преріях. Вінніпег водночас залишався одним із головних центрів церковного життя та місцем перебування українського католицького ієрарха в Канаді.
3 листопада 1956 року сталася подія історичного значення: Святіший Отець Пій XII підніс Вінніпезький екзархат до гідності архиєпархії та створив Українську католицьку митрополію в Канаді з осідком у Вінніпезі. Того самого року було визначено нову структуру церковної провінції, до якої увійшли Вінніпезька архиєпархія та Едмонтонська, Саскатунська і Торонтська єпархії; згодом, 1974 року, було створено також єпархію в Нью-Вестмінстері.
Першим митрополитом Вінніпега і всієї Канади став владика Максим Германюк. Його інтронізація відбулася 12 лютого 1957 року в катедральному храмі Святих Володимира й Ольги у Вінніпезі.
Митрополит Максим Германюк відіграв визначну роль у розвитку нашої Церкви в Канаді. У наступні десятиліття митрополія розвивалася як духовний і церковний центр українських греко-католиків, поєднуючи вірність традиції з відповіддю на нові виклики життя української громади в цій країні. Саме в цей період особливо зміцнюється мережа парафій, церковних організацій, освітніх установ та монаших спільнот.
Катедральний храм Святих Володимира й Ольги став не лише осідком митрополита, а й символом присутності Української Церкви на канадській землі. Тут молилися та служили Божественну Літургію визначні ієрархи Української Греко-Католицької Церкви. Зокрема, наш славний попередник патріарх Йосиф Сліпий відвідав катедру 21 червня 1968 року, а згодом очолював тут великодні богослужіння. У 1977 році храм було урочисто освячено, а в головний престол вкладено мощі святого священномученика Йосафата Кунцевича.
Відтак митрополичий престол Вінніпега посідав владика Михайло Бздель, який продовжив працю своїх попередників. Від 2006 року Вінніпезьку архиєпархію очолював наш дорогий співбрат владика Лаврентій Гуцуляк, який чимало потрудився для розвитку і утвердження митрополії. За це хай йому буде наша глибока вдячність, шана та визнання.
Упродовж понад століття Вінніпезька митрополія стала свідком і учасником важливих сторінок історії українського народу в Канаді. Вона допомагала українським переселенцям і їхнім нащадкам зберігати духовну спадщину предків, передавати її наступним поколінням та водночас бути активними й відповідальними членами канадського суспільства. А особливо це виявляється тепер — коли тисячі українців, рятуючись від війни в Україні, яку розв’язав російський агресор, знайшли прихисток на гостинній канадській землі.
Особливістю української церковної присутності в Канаді є те, що Церква стала одним із головних середовищ збереження української ідентичності. При парафіях розвивалися школи, молодіжні та культурні організації, хори, братства й сестринства. Через них передавалися українська мова, традиції, церковний спів, історична пам’ять та любов до України. Тож парафіяльне життя виходило далеко за межі храму, формуючи цілісне християнське та культурне середовище.
Водночас Вінніпезька митрополія завжди залишалася частиною єдиної Української Греко-Католицької Церкви, зберігаючи живий зв’язок із Церквою-матір’ю в Україні. Її історія є прикладом того, як українська церковна традиція, перенесена на інший континент, не лише збереглася, а й пустила глибоке коріння та принесла багаті плоди.
Сьогодні Вінніпезька митрополія продовжує це служіння, об’єднуючи українських греко-католиків Канади навколо Христа і Євангелія та духовної спадщини Київської Церкви. Вона залишається важливим осередком молитви, єдності, душпастирської опіки та української церковної традиції.
У четвер 9 липня 2026 року Святіший Отець Папа Лев прийняв зречення нашого дорогого брата владики Лаврентія Гуцуляка з уряду архиєпископа і митрополита Вінніпезького та іменував Вас, достойний наш брате Михайле, на цей уряд. Повідомлення про це було подано до загального відома 9 липня 2026 року Божого.
Сьогодні, 8 листопада 2026 року Божого, задля слави Божої та спасіння боголюбивого люду ми, владою нам даною, відповідно до кан. 81 і 86, § 2 Кодексу канонів Східних Церков,
ПРЕДСТАВЛЯЄМО ТА ПРОГОЛОШУЄМО ВАС
архиєпископом і митрополитом
Вінніпезьким для українців в Канаді.
Преосвященніший владико і дорогий брате!
Закликаємо Вас, згідно з поученням Апостола народів, бути «бездоганним… гостинним, добролюбивим, мудрим, справедливим, благочестивим, стриманим, який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб бути здібним наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати» (Тит. 1, 7–9).
Своє архиєрейське служіння здійснюватимете відповідно до Кодексу канонів Східних Церков, партикулярних законів Української Греко-Католицької Церкви. Будьте вірним членом Синоду Єпископів УГКЦ і, згідно з приписами права, на кожний заклик Отця і Глави Церкви беріть у ньому участь.
Прохаємо Вас берегти і утверджувати віру та віддано працювати для наших вірних і спасіння їхніх душ.
Прислухайтеся до єпископів митрополії, поважайте свого єпископа-помічника, шануйте архиєпископа-емерита та дослухайтеся до духовенства і мирян довіреної Вам архиєпархії.
Закликаємо вірних дорогої нам Вінніпезької архиєпархії прийняти свого архиєпископа і митрополита з пошаною і любов’ю. Духовенство нехай виявляє супроти Вас належний послух у служінні Христові, Церкві й Божому люду, щоб поширювалося слово Христової істини в усій єпархії на славу Святої, Єдиносущної, Животворної і Нероздільної Тройці, Отця, і Сина, і Святого Духа.
Разом із єпископами нашої Церкви вимолюємо в Господа для Вас, дорогий наш співбрате в церковному служінні святій Церкві, Божих благодатей, потрібних для належного виконання покладених на Вас обов’язків та для завершення у святості Вашої душі.
Благословення Господнє на Вас, дорогий брате в Христі!
† СВЯТОСЛАВ
о. Микола Сулима,
канцлер Курії
Верховного Архиєпископа УГКЦ
Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Зачаття чесного славного пророка, предтечі і хрестителя Господнього Івана,
23 вересня 2026 року Божого