Промова Апостольського нунція Миколи Етеровича на Синоді Єпископів УГКЦ 2001 року

ПРОМОВА

Апостольського нунція Миколи Етеровича

(м. Львів, 2 липня 2001 року)

Ваше Блаженство,
Преосвященні Владики!

Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви зібрався через кілька днів після історичного візиту в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ. Як його представник в Україні, я радий звернутися до Вас зі словами привітання і братньої єдності. Разом з цим, відчуваю своїм обов’язком поділитися з Вами такими міркуваннями.

Візит Святішого Отця до Києва та Львова став великим благословенням Господа. Цього візиту бажали упродовж років, але тільки нещодавно склалися умови для його здійснення. З одного боку, Вселенський Архиєрей бажав відвідати Україну, дуже дорогу йому землю. З іншого боку, українські католики, як візантійського, так і латинського обрядів, гаряче прагнули привітати на своїй батьківщині Єпископа Риму, Наступника Святого Петра. Від обох сторін линула безнастанна молитва до Бога, Господа історії, щоб змогла відбутися зустріч католиків з верховним душпастирем Вселенської Церкви. Ця зустріч молитви і єднання перевершила усі наші сподівання. За присутність Святішого Отця на українській землі, за його молитву, за його послання й приклад християнської відкритості й любові до людей доброї волі подякуймо від усього серця доброму і милостивому Богові.

Моя подяка звернена також до всіх, хто брав участь в організації апостольського візиту. Лише той, хто зблизька стежив за підготовкою, знає, наскільки складною є організація апостольського візиту, який має елементи офіційного, державного візиту. Сподіваюсь, що ці люди матимуть Ваше розуміння й підтримку також і в період, що слідує за закінченням папського візиту і який з необхідністю стосується і матеріальних аспектів, необхідних для гарної організації такої великої події.

Треба, крім цього, відзначити хорошу співпрацю між Апостольським Престолом, через Апостольську Нунціатуру в Києві, та українськими органами влади, як на державному, так і на обласному та міському рівнях. Представники влади на місцях прагнули реалізувати директиви Президента України, пана Леоніда Кучми, якому належить велика заслуга в успішному здійсненні візиту Святішого Отця в Україну. Цей факт потрібно підкреслити, тому що йшлося про унікальний досвід в історії незалежної України, беручи до уваги, зокрема, вражаючу концентрацію людей, яка потребувала відповідних заходів і гарантування безпеки органами громадського порядку. І Апостольська Нунціатура прагнула якнайкраще виконати своє завдання, полегшуючи співпрацю численних комітетів Католицької Церкви у Львові та Києві, допомагаючи долати деякі труднощі непорозуміння та дбаючи про контакти з державними органами влади. Незважаючи на величезну працю, більша частина якої залишиться відомою лише Господеві, як Представник Святішого Отця в Україні я щасливий, що мав історичну нагоду брати участь у підготовці та здійсненні апостольського візиту. З Божою допомогою обіцяю співпрацювати з Вами, душпастирями Греко-Католицької Церкви, як і з Єпископами Католицької Церкви латинського обряду задля втілення у життя вчення Святішого Отця Івана Павла ІІ, аби Його присутність серед нас принесла рясні плоди.

До Апостольської Нунціатури звідусіль надходять прохання про тексти промов Святішого Отця. Немає сумніву, що їх потрібно публікувати якнайшвидше. (У зв’язку із вихідними днями, українські газети не опублікують повні тексти виступів Вселенського Архиєрея). Відповідальні за це завдання повинні бути в контакті з Апостольською Нунціатурою, щоб отримати усі тексти в їх остаточній версії, бо ж не раз траплялося так, що до текстів, підготовлених заздалегідь у Римі, вносилися зміни за вказівками Святішого Отця, який, окрім цього, деколи просто імпровізував. Це могло б зробити Національне телебачення, яке мало право транслювати подію та сприяти її представленню на весь світ. Переконаний, що багато католиків та людей доброї волі хотіли б мати таку відеокасету як дорогий спомин про візит Понтифіка.

Безумовно, як душпастирі Ви обов’язково міркуватимете над душпастирськими наслідками i українського вчення Святішого Отця. У Ваших душпастирських програмах слово Єпископа Риму повинно мати особливе місце. Зрештою, треба скористати з дуже позитивного контакту, який Його Святість налагодив з українцями взагалі, щоб знову пропонувати їм, більш органічно й послідовно, ключові теми його послань, звернених до різних категорій віруючих: єпископів, священиків, монахів, монахинь, мирян, молоді, батьків та матерів сімей, до політиків, діячів культури тощо.

Щодо мене, хотів би наголосити на двох темах особливого значення. Католицька Церква в Україні показала себе єдиною в різноманітності двох традицій — Східної та Західної, візантійської та латинської. Дуже красномовним було співслужіння єпископів і священиків обох обрядів під час окремих літургійних богослужінь. Це було знаком єдності в різноманітності. Також і Святіший Отець підкреслив необхідність більш тісної співпраці представників двох католицьких традицій в Україні. У своїй промові до українського єпископату Його Святість закликав будувати єдність у різноманітності й більш тісній та дійовій співпраці. Він, зокрема, підкреслив: «Одностайним серцем звіщайте Євангеліє Христа, долаючи кожну спокусу поділу й суперечності. Єдиним „змаганням“ між вами, дорогі Брати в єпископстві, нехай буде змагання у пошані одні до одних» (див. Рим. 12, 10) і у прагненні до святості.

Ці слова повинні мати цілком практичні наслідки. Мені видається, що відтепер треба було б, наприклад, звернути більшу увагу на запрошення представників Католицької Церкви латинського обряду на урочисті відправи Вашої Церкви. Цьому сприяє навіть відмінність у календарях. Маю на увазі, зокрема, різдвяні та пасхальні урочистості, насамперед в містах, де знаходяться осередки єпископів обох традицій. Там, де немає єпископів, можна запросити, відповідно, парохів. Я обов’язково зроблю таку ж саму пропозицію владикам латинського обряду.

Окрім того, щоб показати єдність українського єпископату в багатстві двох традицій, насмілюсь сподіватись, що Єпископи Синоду Української Греко-Католицької Церкви, присутні в Україні, та єпископи Конференції Єпископів України зможуть збиратися разом принаймні один раз на рік для обміну думками з різних душпастирських питань, допомагаючи одне одному. У разі потреби такі зібрання могли б відбуватися й частіше. Безумовно, це не означає применшення ролі Мішаної комісії, що складається з представників двох єпископатів. Але діяльність цієї комісії, напевно, була б полегшена періодичними безпосередніми зустрічами усіх єпископів. Успішна співпраця між католицькими єпископатами обох традицій була б найкращою передумовою для контактів з єпископами інших Церков, передусім Православної Церкви.

Святіший Отець підкреслив велику повагу до Православної Церкви. Люди доброї волі залишилися під великим позитивним враженням від цієї вселенської відвертості. У Вашій душпастирській програмі належить дбати про вселенський вимір, незважаючи на не завжди адекватну відповідь з боку православних. Щодо цього я із задоволенням слухав деякі зауваження досвідчених і компетентних діячів культури та політиків, для яких повчальною була християнська відповідь католиків обох традицій на несправедливу й часто образливу критику з боку деяких православних кіл. Переконаний, що така позиція християнської витримки й терпимості, а іноді навіть мовчання заради уникнення марної полеміки, є не часткою певної стратегії, а справді християнською зрілістю, яка визнає, що і Православна Церква зберегла так само, як і Католицька Церква велике апостольське передання.

Екуменічний діалог є пріоритетом Вселенської Церкви, особливо в Україні, землі, де зустрічаються Схід із Заходом і де віками живуть католики й православні. Іноді потрібно мати терпеливість, чекати, доки й інша сторона усвідомить необхідність діалогу з католиками. Наша молитва і добрий приклад можуть отримати від Господа благодать пришвидшення настання дня такої зустрічі у правді й любові.

Дорогі Брати в єпископстві! Візит Святішого Отця показав усьому світу життєздатність Католицької Церкви в Україні, яка складається з двох традицій: Східної, більш численної, та Західної, також добре вкоріненої на цій землі. Святіший Отець підкреслив відданість Католицької Церкви в Україні, яка мала благодать дати стількох мучеників, особливо у ХХ столітті, що з них декотрі були беатифіковані у Львові.

Церква мучеників, тобто свідків, повинна бути відкритою до сучасної людини, яка живе у нинішньому суспільстві, проводячи її дорогою Господа до небесної батьківщини. Спираючись на міцний фундамент, утворений стількома мучениками, належить будувати сьогодення християнства, докладаючи всіх зусиль, аби продовжувати з оновленим запалом звіщати Добру Новину у невідкладній справі євангелізації. У цьому завданні єпископи повинні бути в авангарді. Зокрема, у поширенні ідеї прощення й примирення між різними народами, расами та релігіями. Не давайте нікому випередити Вас у цьому завданні! Наслідуйте приклад Святішого Отця, який постійно закликає всіх до прощення й примирення. І Бог благословить Вашу душпастирську працю і щедро заколосяться паростки добра, що ними Святий Дух засіває Україну, жителі якої достойно зустріли Святішого Отця Івана Павла ІІ й відкрили свої серця слову Ісуса Христа, яке він сповістив мовою, зрозумілою для всіх. Маю на увазі не лише мову українську, яку переважно вживав Вселенський Архиєрей, але й мову поваги і любові, яку всі розуміють і цінують.

Через заступництво Преблагословенної Діви Марії, Зарваницької Божої Матері, чия ікона супроводжувала Святішого Отця з Києва до Львова, нехай благословить усіх Вас Всемогутній Господь і дасть Вам мужність й наполегливість довести до щасливого завершення велику й вимогливу справу євангелізації Божого народу, довіреного Вам. Сердечне Вам спасибі!