Промова Блаженнішого Мирослава-Івана Любачівського на Синоді Єпископів УГКЦ 1991 року

4 лютого 1991 року

ПРОМОВА

Блаженнішого Мирослава-Івана Любачівського
на відкритті Синоду Єпископів УГКЦ

(м. Ватикан, 4 лютого 1991 року)

Високопреосвященні і Преосвященні Владики!

В ім’я святої, єдиносущної і животворящої Тройці, Отця і Сина, і Святого Духа — оцим відкриваю Синод Єпископів Помісної Української Греко-Католицької церкви. Немає сумніву, що кожен з нас усвідомлює важливість цього збору і високу відповідальність наших рішень та напрямних, бо стоїмо на порозі небувалих подій в історії світу і нашого Українського народу.

Помолившись учора спільно в соборі Святої Софії, Сьогодні збираємося ми — Владики Помісної Української Греко-Католицької церкви з України і поселень — вже вдруге, щоб намітити шлях на майбутнє, забезпечити тривалість її проводу і почати новий етап її утвердження на землях нашої батьківщини України. Наша церква більше ніж будь-коли потребує святих і великих мужів-провідників, яких вела б Божа Премудрість.

На цьому переломному Синоді ми шукатимемо шляхів і людей, що мали б мудрість Божого уподобання, щоб у житті уміли те, що Богові миле: гаряче бажати, мудро шукати, у правді визнавати і досконало виконувати на славу й честь святого Божого імені.

Українська Греко-Католицька церква, як і вся Христова Церква — за словами Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького — потребує людей, що мали б у собі глибоку свідомість мудрості свого стану, щоб сповняли все, чого Бог бажає, розуміли свої обов’язки і виконували їх так, як треба і як належить на славу Божу і добро повірених їм душ.

Більше як коли-небудь потребуємо людей, що шукають і знаходять мудрість Божих доріг і ходять стежками святої Божої волі. Тому просимо Тебе Господи: «Дай нам мудрість поводження і неповодження, щоб ми вміли не вивищатися в одних і не упадати в інших; мудрість радості і мудрість смутку; нехай тішимося лише тим, що до Бога веде, засмучуємося лиш тим, що від Бога віддалює. Дай нам мудрість всього, що переминає і всього, що триває; нехай перше в наших очах маліє, а друге росте; мудрість праці та мудрість відпочинку; нехай нам буде розкішшю праця для Бога, а втомою відпочинок без Господа».

Духовний провідник Церкви і народу має посідати мудрість щирого і простого наміру, мудрість простоти, мудрість щирості. Його серце має звертатися до Господа й у всьому Його шукати упродовж життя.

«Син Чоловічий прийшов не щоб йому служили, але щоб служити і дати життя своє як викуп за багатьох» (Мт. 20, 28), отож треба нам мати мудрість послуху для Божого закону, для Христової Церкви.

«Блаженні вбогі духом, бо їхнє царство небесне» (Мт.5, 3). Спільно, отже, з нами молиться Митрополит Андрей: «Дай нам мудрість убожества, щоб ми ніколи не оцінювали дібр інакше, як відповідно до їх дійсної вартості; мудрість чистоти відповідно до нашого стану та покликання; мудрість терпеливості, мудрість покори; мудрість веселості і поваги, мудрість Господнього страху; мудрість правдомовності і добрих діл. Будьмо терпеливими без ніякого нарікання, покірними без найменшого удавання, веселими без невмірного сміху, поважними без суворості; щоб ми боялися Тебе, Боже, без спокус розпуки; щоб ми були правдомовні без тіни двоязичності; нехай наші добрі діла будуть вільні від самоуподобання».

Благорозумних пастирів нам треба, щоб мали мудрість ближніх у потребі застерігати від самовивищення; щоб будували словом і ділом без лицемір’я; щоб мали мудрість чуйності, уваги й обережності, і щоб не зводила їх на бездоріжжя ніяка пуста гадка. Благородних мужів нам треба, яких ніколи не повалить ніяке брудне й недостойне захоплення. Людей з мудрістю правості шукає паства України; таких, яких не зводить з дороги обов’язків ніякий самолюбний намір.

«Дай мудрість мужества і сили — молився Велетень Святоюрської Гори, — нехай нас не звалить ніяка буря; дай нам мудрість свободи, нехай нас ніколи не поневолить ніяка насильна пристрасть!»

Нехай зішле нам Господь людей, що мають мудрість богословських чеснот і моральних чеснот: віри, надії, любови, розважності, побожності, стриманості і мужності: «Дай нам, Боже, мудрість Апостолів, мудрість Мучеників — молився Слуга Божий Андрей; дай мудрість священничу й душпастирську, мудрість проповідників і вчителів, мудрість служителів святих Тайн, мудрість євхаристійну і мудрість таїнственну — мудрість молитви і душевного зріння, а передусім, Господи, дай нам мудрість сердечного розкаяння і несовершенного і совершенного жалю, дай мудрість пізнання себе в нашій немочі і злобі; мудрість умертвлення і посту; мудрість відречення й пожертвування себе; мудрість жертви і мудрість хреста».

І, врешті, помолімся всі разом: «Боже, дай нам ту мудрість, що згідна з святими Твоїми намірами веде до злуки Церков під одним зверхнім пастирем, Вселенським Архиєреєм; дай нам мудрість те діло святого з’єднання цінити, любити, для нього й життя посвятити; нашого східного обряду придержуватися, його відновляти й розвивати; дай мудрість Отців святої Східної Церкви і всіх великих церковних Учителів; мудрість великого Твого Апостола Павла, щоб ми бодай його послання добре розуміли та вміли їх пояснювати Твоєму народові; дай нам мудрість першого Твого Намісника, щоб ми розуміли наміри Твого Божого Провидіння, що рядить Церквою через Римських Архиєреїв, мудрість послуху їм та Вселенській католицькій церкві; мудрість церковної історії та богословії, дай нам ту мудрість, що нам і нашому народові найбільше не вистачає, тобто мудрість правдивого вдоволення і правдивого щастя».

Дорогі Владики! З цим заповітом і напрямними Отців наших відкриваю цей Синод Єпископів Помісної Української Греко-Католицької Церкви, від якого залежатиме майбутня доля наших вірних у Ріднім Краю і на поселеннях. Нехай єдність і смиренномудріє панує між нами, і нехай дух Святий просвітить уми і серця наші.

† Мирослав Іван Кардинал Любачівський,
Глава Української Греко-Католицької Церкви
Верховний Архиєпископ Львова Українців

Довідка

Cинод проходив у Римі, 3–10 лютого 1991 року. Він став органічним продовженням зустрічі всієї єрархії УГКЦ в червні 1990 р. Синод займався справами перерозподілу єпархій в Україні, підготовкою до Євхаристійного Конгресу, святкування 400-ліття Берестейської унії тощо. 9 лютого члени Синоду зустрілися з Папою Римським Іваном Павлом ІІ. Подаємо матеріали цієї зустрічі.

Передрук за виданням: «Добрий Пастир» (вид-ня Івано-Франківської греко-католицької єпархії). — 1991. — № 1. — С. 5–17.

Пов’язані документи

Дивіться також