Слово Святішого Отця Івана Павла ІІ до членів Постійного Синоду УГКЦ

СЛОВО

Святішого Отця Івана Павла ІІ 

Достойний Кардинал,
достойні Брати у Єпископстві!

1. Я радію цією зустріччю з Вами, які тут представляєте Українську Греко-Католицьку Церкву, її Пастирів, монахів і монахинь, як також усіх її вірних.

Я вдячний Вам, Достойний Кардинале, за люб’язні слова, звернені до мене в імені всіх Співбратів, і прагну запевнити мою близькість з Вами у любові, у молитві та найглибшому подиві життєздатністю Вашої Церкви та вірністю, яка її характеризувала протягом сторіч.

Багата на героїчні свідчення, дані також у недавньому минулому, Ваша Церква докладає зусиль у здійсненні душпастирських програм, які спираються на великодушній і одностайній підтримці духовенства і мирян в ділі ефективної євангелизації, якій сприяє атмосфера свободи, що сьогодні панує також і у Вашій Країні.

2. З цих причин я поділяю Ваше прагнення, яке закорінене також у канонічних і соборових приписах, щоб мати повний юридично-церковний устрій.

Поділяю це у молитві як і в терпінні, очікуючи дня, визначеного Господом, в якому я, як Наступник святого Апостола Петра, зможу підтвердити дозрілий плід Вашого церковного розвитку. Тим часом, як Ви добре знаєте, Ваше прохання серйозно вивчається, також у світлі оцінок інших христианських Церков.

Хай же це очікування не гальмує Вашої апостольської відваги, ані не буде причиною, щоб погасити чи зменшити радість Святого Духа, Який оживляє і спонукує Вас, дорогий Кардинале Гузаре, як також і Ваших Братів Єпископів, разом із священиками, богопосвяченими особами і вірними до дедалі більшого зобов’язання у проповідуванні Євангелія і в утвердженні Вашої церковної традиції.

Прошу Вас, Достойні Брати, передати Вашим вірним вислови моїх живих спогадів і запевнення моєї постійної молитви, разом з Апостольським Благословенням, яке я від щирого серця уділю Вам і всім членам Української греко-католицької Церкви.

Святіший Отець Іван Павло ІІ,
Папа Римський

Ватикан, 3 червня 2004 року