Постанови Синоду Єпископів УГКЦ 1989 року

РІШЕННЯ І ПОСТАНОВИ

Синоду Єпископів

1. Синод стверджує, що офіційною літургічною мовою в УГКЦ є церковно-слов’янська мова. По Другому Ватиканському Соборі існує тенденція в богослужіннях уживати більш зрозумілу вірними живу народну мову. Синод схвалює практику в наших богослужіннях уживати живу українську мову (чи мови країн нашого поселення) там, де є така потреба, для кращої євангелізації наших вірних, а особливо молодих поколінь.

2. Синод постановляє, щоб там, де в богослужіннях уживається українська мова чи мови країн поселення, для збереження нормативності, щоб всі придержувалися тексту Літургікону, виданого Синодом Єпископів УГКЦ 1988 року.

3. Синод постановив, щоб Владики і всі заінтересовані особи присилали свої письмові позитивні і обґрунтовані зауваження до українсько-англійського Літургікону, який вживається ad experimentum на п’ять років, до 1 квітня 1990 року, до Літургічної Комісії (копію Блаженнішому) стосовно мови і поодиноких висловів чи фраз. Все, що сказане вище стосовно Літургікону, стосується також і Архиєратикону, виданого Синодом в українському перекладі.

4. Синод схвалив «Устав Архиєрейської Божественної Літургії святого Отця нашого Івана Золотоустого і святого Василія Великого», що його приготував Митрополит Стефан згідно з рубриками Архиєратикона, виданого Апостольською Столицею 1973 року і «Ordo celebrationis», виданого Апостольською Столицею 1941 року.

5. Синод рішив, щоб для нормативності у всенародному самуїлковому літургічному співі в Літургіях, котрі служать українською чи англійською мовами за текстом, виданим Синодом 1988 року, владики впродовж одного року прислали до Синодальної Літургійної Комісії свої зауваження стосовно проекту самуїлівки, розданого під час Синоду. Синодальна Під-Комісія Літургічного Співу відтак приготовить підручник для вивчення всенародного самуїлкового співу.

6. Піднести день святого Володимира Великого (15 липня) з полієлейного до бдінного і відзначати його щорічно в найближчу по 15 серпні неділю як всенародне свято з відновою хресних обітів і посвяченням води. Поручати, щоб в усіх домах наших вірних, у школах, домівках церковних і громадських організаціях та установах на почесному місці була ікона володаря Русі-України святого Володимира Великого.

7. Вислати меморандум до Святішого Отця, щоб поінформувати його про стан УГКЦ в Україні перед його зустріччю з Михайлом Горбачовим.

8. Розповсюдити серед наших вірних усіх континентів духовну літературу, видану з нагоди Тисячоліття Хрещення Русі-України.

9. В приготуваннях до врочистого відзначення 400-ліття Берестейського і 350-ліття Ужгородського відновлення церковної єдності завжди й повсюду підкреслювати, що творці Берестейської і Ужгородської уній хотіли повернутися до святоволодимирівського християнства, відновленого на Флорентійському Соборі 1439 року.

10. Просити Святішого Отця Папу Івана Павла II, щоб написав листа-звернення до владик і вірних УГКЦ з нагоди 400-літнього ювілею Берестейського і 350-ліття Ужгородського відновлення церковної єдності.

11. Для успішного підготування і врочистого відзначення ювілею 400-літнього Берестейського і 350-ліття Ужгородського відновлення церковної єдності покликати до життя окрему наукову комісію під патронатом Синоду Єпископів УГКЦ. Ця комісія на тему Берестейського і Ужгородського відновлення церковної єдності зорганізує і проведе:

а) в Римі міжнародний науковий конгрес з участю наших та іноземних науковців;

б) у Львові українську наукову конференцію.

12. Головне врочисте відзначення 400-літнього ювілею Берестейського і 350-ліття Ужгородського відновлення церковної єдності відбудеться в 1996 році в Римі з участю Святішого Отця.

13. Постановлено зорганізувати фінансову базу для святкувань 400-ліття Берестейського і 350-ліття Ужгородського оновлення церковної єдності через оподаткування поодиноких єпархій впродовж п’яти років, починаючи з 1991 року.