Статут Постійного Синоду УГКЦ

СТАТУТ

ПОСТІЙНОГО СИНОДУ ЄПИСКОПІВ

ГЛАВА I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Арт. 1. Статут — це положення, які окреслюють діяльність і компетенцію Постійного Синоду Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ).

Арт. 2. У багатьох справах, перш ніж виконувати певні адміністративні акти, Отець і Глава УГКЦ зобов’язаний порадитися з кількома єпископами і одержати їхню пораду чи згоду.

Арт. 3. Постійний Синод допомагає Отцеві і Главі УГКЦ у справах звичайного адміністрування або у вирішенні термінових справ відповідно до загального законодавства (ККСЦ) та цього правильника. Постійний Синод формується як «виконавчий комітет» у цих справах.

Арт. 4. Постійний Синод не замінює Священного Синоду Єпископів УГКЦ, тому що він не може здійснювати законодавчої чи судової діяльності; крім того, справи більшої ваги, які вимагають обговорення всіх єпископів, застережені за Священним Синодом Єпископів.

ГЛАВА II

ЧЛЕНИ ПОСТІЙНОГО СИНОДУ

Арт. 5. Постійний Синод складається з п’яти єпископів, включно з Отцем і Главою УГКЦ, який його очолює (кан. 115, § 1 ККСЦ).

Арт. 6. Одного з єпископів іменує Отець і Глава УГКЦ, а інших трьох обирає таємним голосуванням Священний Синод Єпископів на п’ятирічний термін. Не є обов’язковим, щоб вони всі призначалися водночас; однак може виявитися корисним, щоб термін їхніх повноважень збігався.

Арт. 7. Після закінчення п’ятирічного терміну вони можуть бути знову переобрані або іменовані на наступний термін.

Арт. 8. Принаймні двоє із членів Постійного Синоду повинні бути єпархіальними єпископами.

Арт. 9. Слід також призначити інших чотирьох єпископів, які замінювали б членів Постійного Синоду в разі перешкоди (кан. 115, § 3 ККСЦ). Ці єпископи також призначаються на п’ятирічний термін і можуть бути знову переобраними. У разі перешкоди єпископа Постійного Синоду, вони повинні посісти його уряд почергово за старшинством єпископських свячень.

Арт. 10. Силою права члени Постійного Синоду належать до Курії Отця і Глави УГКЦ.

ГЛАВА III

СКЛИКАННЯ, ПІДГОТОВКА І ПРОВЕДЕННЯ ПОСТІЙНОГО СИНОДУ

Арт. 11. Постійний Синод скликається:

1. принаймні двічі на рік у визначений час;
   
2. коли Отець і Глава УГКЦ вважає це за доцільне;
   
3. коли загальне право вимагає згоди або поради Постійного Синоду (кан. 120 ККСЦ).
   

Арт. 12. Якщо загальне право вимагає лише поради Постійного Синоду, цю пораду можна отримати також телефоном або листовно, не скликаючи засідання в певному місці (кан. 934, § 1 ККСЦ).

Арт. 13. Звичайно Отець і Глава УГКЦ скликає Постійний Синод письмовим повідомленням принаймні за місяць до початку засідання. Разом із цим повідомленням членам Постійного Синоду розсилається перший проект програми чергової сесії.

Арт. 14. Якщо члени Постійного Синоду вважають, що їх затримує слушна перешкода, вони повинні повідомити Отця і Главу УГКЦ, вказавши причини.

Арт. 15. Порядок денний і програму Постійного Синоду визначає та укладає Отець і Глава Церкви та з допомогою секретаря Постійного Синоду розсилає членам Постійного Синоду.

Арт. 16. Секретар Синоду, з доручення Отця і Глави Церкви, повідомляє доповідачів про їхню участь у Постійному Синоді та збирає від них необхідні матеріали на чергову сесію Постійного Синоду.

Арт. 17. Принаймні за два тижні до початку чергової сесії секретар Постійного Синоду розсилає робочі матеріали членами Синоду.

Арт. 18. Секретар Постійного Синоду дбає про логістику, технічне забезпечення та вирішує організаційні питання, пов’язані з проведенням чергової сесії Постійного Синоду.

Арт. 19. Отець і Глава УГКЦ очолює засідання Постійного Синоду (кан. 116, § 1 ККСЦ).

Арт. 20. Якщо Отець і Глава УГКЦ через поважну причину не може взяти участі в засіданні Постійного Синоду, тоді найстарший за єпископським свяченням серед членів Синоду головує замість нього. Крім того, кількість членів у Синоді повинна бути доповнена до п’яти, згідно з нормою кан. 115, § 3 ККСЦ (кан. 116, § 1 ККСЦ).

Арт. 21. Якщо вирішується справа, яка стосується одного з членів Постійного Синоду, його єпархії чи уряду, то його потрібно вислухати, однак він не має права на голос. Рівночасно під час розгляду цього питання його повинен замінити інший єпископ, згідно з приписом кан. 115, § 3 ККСЦ.

Арт. 22. Якщо певні справи, котрі належать до компетенції Постійного Синоду, потрібно вирішити під час проведення Священного Синоду Єпископів, то рішення приймають члени Постійного Синоду, хіба що Отець і Глава УГКЦ за згодою Постійного Синоду вважатиме за доцільне звернутися з цими питаннями до Священного Синоду Єпископів (кан. 119 ККСЦ).

Арт. 23. Рішення вважається прийнятим, якщо було ухвалене абсолютною більшістю присутніх (кан. 924 ККСЦ).

Арт. 24. Рішення під час засідання Постійного Синоду приймаються шляхом відкритого голосування, а з особистих питань чи якщо цього вимагає хоча б один член — через таємне голосування (кан. 118 ККСЦ).

Арт. 25. Рішення Постійного Синоду викладаються в протоколі, який підписують головуючий на засіданні та всі члени (кан. 117 ККСЦ). Підпис не означає згоди з усіма прийнятими рішеннями, а тільки те, що ця особа вважає протокол точним викладом перебігу засідання.

Арт. 26. Протоколи засідання підписує також Секретар Постійного Синоду.

Арт. 27. Секретар Священного Синоду Єпископів виконує обов’язки Секретаря Постійного Синоду, хіба що в певних випадках інший священнослужитель законно призначається для виконання цих обов’язків.

Арт. 28. Секретар Постійного Синоду має обов’язок вести протокол Постійного Синоду. Він також може видавати витяги з протоколу зацікавленим особам з дозволу Отця і Глави УГКЦ.

Арт. 29. Секретар Постійного Синоду, якщо він є єпископом, має право брати участь в дискусіях Постійного Синоду, але без права голосу.

ГЛАВА IV

КОМПЕТЕНЦІЯ ПОСТІЙНОГО СИНОДУ

Арт. 30. Отець і Глава УГКЦ у всьому, що стосується всієї очолюваної ним Церкви або важливих справ, не повинен нехтувати думкою Постійного Синоду, подібно Постійний Синод повинен завжди бути готовим співпрацювати з ним, коли його порада або згода вимагаються згідно з приписами загального права (кан. 82, § 3, 605 ККСЦ).

Арт. 31. Якщо на час вакантності престолу Отця і Глави УГКЦ прототроній — Архиєпископ і Митрополит Львівський — має перешкоду, Адміністратором УГКЦ стає найстарший за єпископськими свяченнями серед єпископів Курії Отця і Глави УГКЦ. Якщо ж таких немає, то серед єпископів, які є членами Постійного Синоду.

Арт. 32. Постійний Синод повинен перевіряти річний звіт управління церковним майном, який подає в письмовій формі економ УГКЦ. (кан. 122, § 3 ККСЦ).

Арт. 33. Постійний Синод переглядає та затверджує річний бюджет доходів і витрат на поточний рік, поданий економом УГКЦ (кан. 122, § 3 ККСЦ).

Арт. 34. Постійний Синод дає згоду Адміністратору УГКЦ, щоб приписати священнослужителя до єпархії Отця і Глави УГКЦ, чи відпустити його з неї, чи надати йому дозвіл на переїзд до іншої єпархії (кан. 363, 1-е ККСЦ).

Арт. 35. Постійний Синод дає згоду Адміністратору УГКЦ, щоб скликати Священний Синод Єпископів для обрання нового Отця і Глави УГКЦ в іншому місці, ніж резиденція Отця і Глави Церкви (кан. 65 § 1 ККСЦ).

Арт. 36. Для правосильності юридичного акту вимагається порада Постійного Синоду перед тим, як Отець і Глава УГКЦ вирішить:

1. напоумити єпархіального єпископа, який не виконує сумлінно своїх пастирських обов’язків або чимось тяжко провинився, хіба що зі справою не можна зволікати (кан. 95, § 2 ККСЦ);
   
   
2. надавати автентичне тлумачення законів Священного Синоду Єпископів УГКЦ, і це тлумачення залишатиметься чинним, хіба що буде змінене наступним Священним Синодом;
   
   
3. визначати права та обов’язки єпископа-коад’ютора, іменованого Отцем і Главою УГКЦ (кан. 213, § 2 ККСЦ);
   
   
4. призначати адміністратора єпархії в межах корисного місяця від моменту отримання повідомлення про вакантність єпархіального осідку, якщо немає куріального єпископа для поради (кан. 220, § 3 ККСЦ);
   
   
5. іменувати нового єпархіального економа під час вакантності єпископського престолу, коли право єпархіального економа якимсь чином припиняється і немає куріального єпископа для поради (кан. 232, § 3 ККСЦ);
   
   
6. заснувати або затвердити об’єднання вірних, які відкриті для всіх вірних УГКЦ і які мають головний осідок у межах території цієї Церкви (кан. 575, § 1, п. 2 ККСЦ);
   
   
7. скасувати юридичних осіб, котрі були засновані або затверджені ним самим, за винятком випадків, окреслених загальним правом (кан. 928, 1-е ККСЦ);
   
   
8. відчужити дочасне майно Церкви, максимальна вартість якого знаходиться між найменшою і найбільшою сумою, встановленою Священним Синодом (кан. 1037, 1-е ККСЦ);
   
   
9. дозволити єпархіальному єпископу доручати судді-священнослужителю одноосібно розглядати справи, які зарезервовані колегії трьох суддів, якщо на першому ступені суду неможливо встановити колегію суддів (кан. 1084, § 3 ККСЦ);
   
   
10. дозволити єпархіальному єпископу іменувати суддями вірних- несвященнослужителів, з-поміж яких за необхідності один міг би бути добраним для створення колегії суддів (кан. 1087, § 2 ККСЦ).
    

Арт. 37. Для правосильності юридичного акту вимагається згода Постійного Синоду перед тим, як Отець і Главі УГКЦ вирішить:

1. заснувати, змінити або скасувати екзархати (кан. 85, § 3 ККСЦ);
   
   
2. вилучати місце або юридичних осіб з-під влади єпархіального єпископа та підпорядковувати їх безпосередньо Отцеві і Главі УГКЦ з дотриманням припису кан. 90 ККСЦ;
   
   
3. застерегти за Отцем і Главою УГКЦ справи, котрі стосуються багатьох єпархій і ті, що пов’язані з цивільною владою, з дотриманням припису кан. 100 ККСЦ;
   
   
4. запрошувати, з дотриманням кан. 102, § 3 ККСЦ, ієрархів, які не є єпископами, та експертів на Священний Синод;
   
   
5. скликати Священний Єпископський Синод поза термінами, визначеними правом, якщо Отець і Глава УГКЦ вважає це за необхідне;
   
   
6. іменувати для управління майном усієї Церкви економа (кан. 122, § 1 ККСЦ);
   
   
7. усунути економа всієї Церкви під час тривання його уряду, якщо є небезпека зволікання (кан. 122, § 1 ККСЦ);
   
   
8. скликати всецерковний Собор поза визначеним часом, якщо це вважатиметься потрібним та корисним (кан. 141 ККСЦ);
   
   
9. призначити, якщо Священний Синод не може зібратися, двох єпископів для підрахунку голосів, які були надіслані листовно і стосуються вибору єпископів (кан. 186, § 1 ККСЦ);
   
   
10. прийняти зречення єпархіального єпископа, хіба що Священний Синод УГКЦ раніше сам попросив його про зречення (кан. 210, § 3 ККСЦ);
    
    
11. усунути адміністратора єпархії (кан. 231, § 2 ККСЦ);
    
    
12. забезпечити управління єпархією, коли єпархіальний престол через ув’язнення, обмеження, вигнання або нездатність єпархіального єпископа зазнає перешкоди в діяльності, відповідно до канону 233, § 1 ККСЦ;
    
    
13. іменувати екзарха (кан. 314, § 1 ККСЦ);
    
    
14. надати право чернечому інститутові або товариству спільного життя на подобу чернечих приписувати собі священнослужителів (кан. 357, § 1 ККСЦ);
    
    
15. надати, якщо справа невідкладна, священнослужителям, які не зв’язані обов’язком целібату, або, якщо зв’язані, не просять диспензи від цього зобов’язання, звільнення від клірицького стану (кан. 397 ККСЦ);
    
    
16. скасувати монастир свого права, чи філіальний єпархіального права, чи ставропігійний, з дотриманням норм канону 438, § 1 ККСЦ;
    
    
17. вирішувати питання майна монашої конфедерації після її скасування (кан. 440, § 3 ККСЦ);
    
    
18. надати статус ставропігії монастиреві в момент його заснування (кан. 486, § 1 ККСЦ);
    
    
19. заснувати чини і згромадження, з дотриманням норми кан. 506, § 2 ККСЦ;
    
    
20. надати згромадженню єпархіального права, яке поширилося на декілька єпархій УГКЦ, статус згромадження патріаршого права (кан. 506, § 3 ККСЦ);
    
    
21. скасувати згромадження єпархіального або патріаршого права, навіть якщо воно складається лише з одного дому, з дотриманням припису канону 507, § 2 ККСЦ;
    
    
22. скасувати об’єднання вірних, окрім тих, котрі засновані або затверджені Апостольською Столицею (583, § 2 ККСЦ);
    
    
23. віддати або перенести на постійно до іншої церкви визначні мощі, ікони або образи, котрі в якійсь церкві втішаються великою пошаною з боку народу, з дотриманням кан. 1037 (кан. 888 § 2 ККСЦ);
    
    
24. дозволити відчуження дочасного майна, яке знаходиться в межах території УГКЦ, єпархії або інших юридичних осіб, незалежно від того, чи вони підпорядковані єпархіальному єпископу, навіть якщо вони папського права, якщо вартість майна перевищує максимальну суму, встановлену Священним Синодом, але менше ніж вдвічі (кан. 1036, § 2 ККСЦ);
    
    
25. відчужити дочасні блага УГКЦ, якщо вартість перевищує максимальну суму, встановлену Священним Синодом, але менше ніж вдвічі (кан. 1037, 2-е ККСЦ);
    
    
26. скоротити, обмежити, замінити розпорядження вірних, які дарують або залишають своє майно на побожні цілі (кан. 1054, § 3 ККСЦ);
    
    
27. доповнити іншим єпископом склад Синодального трибуналу, якщо один із трьох єпископів Синодального трибуналу причетний до справи, або не може бути присутнім, або у випадку заперечення (відводу) (кан. 1062, § 2 ККСЦ);
    
    
28. іменувати голову, суддів, промотора справедливості, захисників вузла, а також інших необхідних працівників звичайного трибуналу УГКЦ (кан. 1063, § 2 ККСЦ);
    
    
29. погрозити обвинуваченому за допомогою наказу також карами позбавлення уряду, титулу, відзнак або суспензи більше ніж на один рік, пониження до нижчого ступеня, позбавлення духовного стану або великої екскомуніки (кан. 1406, § 1 ККСЦ).
    

ГЛАВА V

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Арт. 38. Артикули цього статуту можуть бути змінені або доповнені Священним Синодом абсолютною більшістю голосів єпископів, присутніх на засіданні.

Арт. 39. Цей статут набирає чинності після затвердження Священним Синодом Єпископів УГКЦ та проголошення Отцем і Главою УГКЦ.