Комунікат Синоду Єпископів УГКЦ 2012 року

КОМУНІКАТ

Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви
Вінніпег (Канада), 9–15 вересня 2012 року Божого

Вступ

З 9 до 16 вересня 2012 року Божого у м. Вінніпезі (Канада) відбувся Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, у якому взяли участь 38 єпископів з України, США, Канади, Австралії, країн Центральної та Західної Європи і Латинської Америки.

Нагодою для проведення цього Священного Синоду саме в Канаді стали святкування 100-річчя прибуття до цієї країни першого українського єпископа — блаженного священномученика Микити (Будки). Ієрархія УГКЦ з усього світу зібралася в цій країні, щоб спільно з місцевою Вінніпезькою архиєпархією відсвяткувати цей ювілеї та подякувати Богові за опіку над нашим народом упродовж цього часу. Синодальні отці, беручи участь у святкуваннях та спілкуючись із вірними в різних парафіях Вінніпезької митрополії, з радістю ствердили, що, незважаючи на час та обставини, українські греко-католики в Канаді зуміли зберегти свою церковну та національну ідентичність. Ключову роль у цьому відіграла УГКЦ, а також різні українські громадські організації та наукові інституції. Водночас було зауважено, що сьогодні необхідно застосовувати нові пастирські підходи, щоб підтримувати та розвивати церковно-культурну свідомість наших вірних, а особливо молоді.

Початок Синоду

8 вересня єпископи УГКЦ відвідали храм Святого Йосифа, в якому перебувають мощі блаженного священномученика Василя (Величковського). Синодальні отці відслужили Молебень до Святого Духа та помолилися при мощах блаженного.

Офіційний акт відкриття Синоду відбувся 9 вересня у вінніпезькому катедральному соборі Святих рівноапостольних Володимира і Ольги урочистою Архиєрейською Божественною Літургією, в якій взяли участь численні єпископи, священики, богопосвячені особи та миряни. Під час проповіді Блаженніший Святослав, Глава і Отець УГКЦ, привітав усіх з нагоди святкування 100-літнього ювілею від дня призначення і прибуття до Канади блаженного священномученика Микити (Будки). Глава УГКЦ відзначив, що з прибуттям першого єпископа до Канади можна говорити про започаткування в цій країні ієрархії УГКЦ з власною структурою та східнохристиянською ідентичністю. Звертаючись до тексту Євангелія 14-ї неділі після Зіслання Святого Духа, в якому йдеться про запрошення на весільний бенкет, Блаженніший Святослав порівняв греко-католицьких єпископів, котрі вперше зібралися на Синод в Канаді, зі слугами, що їх Небесний Отець посилає, щоб запросили кожну людину взяти участь у бенкеті Царства Божого. «Сьогодні, святкуючи цей божественний бенкет і споминаючи подію прибуття блаженного Микити до Канади, наша Церква поновлює запрошення на трапезу Божої любові, закликаючи всіх у цій країні — українців і неукраїнців, тих, хто має українське походження, і всіх людей доброї волі, стати синами й доньками Небесного Отця». Глава УГКЦ також закликав усіх присутніх усвідомити собі єдність УГКЦ, пам’ятаючи, що вони є членами «великої Божої сім’ї, — сім’ї, яка пам’ятає про них, любить і бажає їх підтримати і просить про їхню підтримку».

На відкриття Священного Синоду Єпископів УГКЦ прибули гості: Владика Джеймс Вернер (Вайсгербер) — представник Конференції Римо-Католицької Церкви в Канаді, Архиєпископ Вінніпезької архидієцезії, і Владика Юрій (Каліщук) — Архиєпископ і Митрополит Української Православної Церкви Канади в єдності з Константинопольським Патріархатом. Гості виступили з привітальним словом, висловлюючи радість з приводу проведення Синоду саме на теренах Канади та побажання благодаті Святого Духа для успішної роботи під час засідань. Від імені Синоду Блаженніший Святослав подякував гостям за зичливість і висловив сподівання щодо поглиблення співпраці між УГКЦ та канадськими дієцезіями Римо-Католицької Церкви, як рівно ж із Українською Православною Церквою.

Робочі засідання розпочалися у понеділок, 10 вересня. У своїй Програмній доповіді першого дня Синоду Блаженніший Святослав проаналізував минулий і сучасний стан розвитку УГКЦ, актуальні завдання, що стоять перед УГКЦ, та внутрішні і зовнішні чинники, які можуть сприяти або стояти на заваді Церкві у сповненні її святої місії у світі.

Головна тема

У вівторок, 11 вересня, Синод Єпископів УГКЦ зосередився на розгляді головної теми — «Роль мирян у житті і місії Церкви». Було представлено доповіді і співдоповіді, у яких висвітлено: біблійно-богословське обґрунтування покликання і місії мирян у Церкві (о. Тарас Барщевський); історичний контекст розвитку мирянських рухів в УГКЦ (д-р Олег Беген, УКУ); активність мирян у парафіях УГКЦ сьогодні (о. д-р Андрій Онуферко), а також результати опитування мирян щодо їх бачення своєї ролі в житті та місії Церкви [Митрополит Лаврентій (Гуцуляк) та Вікторія Адамс]. Тему літургійного життя в парафії синодальним отцям представив Владика Венедикт (Алексійчук) — голова Патріаршої літургійної комісії.

Основною думкою доповідей було те, що миряни належать до посвяченого Богові народу, є спадкоємцями союзу і адресатами обітниці спасіння. Одночасно було констатовано, що зараз стоїть питання не так про ідентичність мирян, як про їх місію, як членів єдиного Божого народу, бути «живим камінням» (1 Пт. 2, 5) для побудови самої Церкви та свідками Божої святості у світі. Церква потребує таких чоловіків і жінок, які зуміли б бути активними й творчими співробітниками пастирів у церковному житті та залишалися протагоністами у різних сферах, даючи християнське свідчення в сім’ї, на роботі, у побуті. Миряни мають бути співробітниками єпископів і священиків у душпастирській праці та служити своїми талантами й здібностями розбудові Тіла Христового, яким є Церква, і проповідуванню Царства Божого у світі.

Під час обговорення доповідей єпископи з вдячністю згадали посвяту і жертовність мирян УГКЦ, їхню роль у збереженні віри в нелегких суспільно-політичних обставинах ХХ століття. (Святість мирян УГКЦ була визнана всією Католицькою Церквою, зокрема через беатифікацію Пратулинських мучеників і блаженного мученика Володимира Прийми.) Наголошуючи на великій ролі мирян, синодальні отці звернули увагу на особливу потребу духовної опіки і душпастирства родин, а також катехизації дітей, молоді та дорослих.

Після пленарних засідань отці Синоду працювали у двох тематичних групах: «Роль та покликання мирян у здійсненні посланництва Церкви у світлі Пастирського послання Блаженнішого Святослава про живу парафію» та «Аналіз внутрішніх чинників та зовнішніх обставин, які можуть сприяти чи утруднювати сповнення мирянами своєї місії у Церкві та світі».

За підсумками розгляду головної теми члени Синоду прийняли низку рішень, які мають допомогти мирянам краще усвідомити свою місію у Церкві, зростати у вірі й любові та ставати щоразу більше здатними ділитися своєю вірою із іншими. Щоб дати мирянам живий приклад служіння Богові й ближньому у Церкві, єпископи проголосили блаженного Володимира Прийму Покровителем мирян УГКЦ та заохотили всіх вірних до поширення почитання святих мирян Української Церкви. Синодальні отці скерували окреме Пастирське послання до мирян УГКЦ. У ньому вони подякували Богові за дар святого Хрещення, яким Господь поблагословив наш народ, і висловили визнання мирянам за збереження святої віри, особливо в нелегких умовах еміграції та в часи комуністичного режиму в Україні. Владики також наголосили на дальшій важливій ролі мирян у розбудові Тіла Христового та у здійсненні місії Церкви. Було підкреслено особливу вагу родини, яка повинна стати «справжньою школою молитви і християнської любові». Члени Синоду рівно ж запросили мирян до активної участі у життя парафії, беручи до уваги програму розвитку УГКЦ «Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом».

Інші теми

Важливою частиною Стратегії УГКЦ на період до 2020 року стане застосування для сьогоднішніх душпастирських потреб Церкви стародавньої практики катехуменату, що полягатиме в поступовому і системному впровадженні в таїнства християнської віри дорослих, які бажають прилучитися до УГКЦ через Святі Таїнства християнського втаємничення, а також поглибленні віри охрещених членів Церкви, котрі свого часу не мали змоги пройти належну катехизацію.

Члени Синоду також міркували над окремими питаннями канонічного та адміністративного характеру. Зокрема, обговорили проект нової редакції Партикулярного права УГКЦ, заслухали звіти про діяльність Патріаршої курії, комісій та відділів патріаршого рівня, звіт голови Робочої групи із впровадження Стратегії розвитку УГКЦ до 2012 року «Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом», звіт генерального керівника Управління справедливості, а також звіти поодиноких синодальних комітетів. Цього року ширший звіт представили: Комітет у справах молоді, Комітет у справах мігрантів і біженців, Канонічно-правничий комітет та Комітет катехизації і християнської освіти. На основі цих звітів були прийняті окремі рішення задля покращення діяльності Церкви в різних сферах душпастирського та суспільного служіння.

Аналізуючи явище міграції в сучасному світі, становище українських мігрантів і діяльність Церкви задля забезпечення належної опіки над ними, синодальні отці висловили стурбованість тривалим і масовим відтоком людей з України. Було прийнято низку рішень щодо їхньої підтримки за кордоном та недопущення втрати ними релігійної та культурної ідентичності.

Обговорюючи питання катехизації, єпископи вирішили включити вивчення Катехизму УГКЦ у навчально-формаційні програми духовенства і мирян, розробляти нові катехитичні програми на основі Катехизму УГКЦ та в дусі християнської традиції Володимирового Хрещення, покращити катехизацію в країнах, де немає структур УГКЦ.

Важливою подією цьогорічних засідань стало обрання нового складу Постійного Синоду. Членами Постійного Синоду на наступні п’ять років стали владики: Володимир (Війтишин), Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський, Кен (Новаківський), Єпарх Нью-Вестмінстерський, Ярослав (Приріз), Єпарх Самбірсько-Дрогобицький, Борис (Ґудзяк), новоіменований Апостольський екзарх для українців-католиків Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії.

Робота синодальних отців супроводжувалася особистою та літургійною молитвою. У день духовної застанови, який 13 вересня провів о. д-р Андрій Онуферко, вони роздумували над Божим Словом, а також над біблійно-духовним значенням Синоду та в молитві просили благодаті Святого Духа, щоб своїми рішеннями чинити Господню волю. Щодня єпископи служили Божественну Літургію, під час якої визначені проповідники з-посеред учасників Синоду виголошували проповіді на духовні теми.

Синод Єпископів УГКЦ надіслав привітання Святішому Отцю Венедиктові XVI. Відгукнувшись на ініціативу Вселенського Архиєрея, Синод проголосив 2013 рік в УГКЦ Роком віри та створив оргкомітет, який повинен запланувати відповідні духовні заходи на загальноцерковному рівні в контексті Ювілею 1025-ліття Хрещення Русі-України. Синодальні листи були скеровані рівно ж до Архиєпископа Ричарда Сміта — Президента Канадської Єпископської Конференції, до українських православних ієрархів Північної Америки, до Генерал-губернатора і Прем’єр-міністра Канади, до українських громадських організацій, які діють на території Канади, та до Канадського відділення Рицарів Колумба.

Наступний Синод Єпископів УГКЦ відбудеться в Україні, у Києві, 11–18 серпня 2013 року Божого. Головною його темою буде: «УГКЦ і нова євангелізація». У рамках проведення Синоду Єпископів 2013 року його члени візьмуть участь в урочистостях з нагоди 1025-ліття Хрещення Русі-України, що проходитимуть у Києві. Зокрема, Синод постановив провести 17–18 серпня Всецерковну прощу до Патріаршого собору Воскресіння Христового у Києві та закликав духовенство, чернецтво і мирян усієї Церкви чисельно взяти в ній участь.

Завершення Синоду

Після закінчення синодальних засідань, у неділю, 16 вересня, архиєреї відслужили Божественні Літургії в українських греко-католицьких парафіях Вінніпега та околиць, подякувавши Богові за Його опіку над своїм народом, особливо впродовж понад 120 років із часу прибуття перших іммігрантів з України до Канади та 100-літнього ювілею прибуття першого українського єпископа — блаженного священномученика Микити (Будки).

Єпископи УГКЦ висловили подяку Митрополитові Лаврентієві (Гуцуляку) та оргкомітетові Синоду за ретельну підготовку та зразкову організацію синодальних засідань. Синодальні отці щиро дякують усьому Божому людові Української Греко-Католицької Церкви за молитовну підтримку та закликають до дальшої співпраці в розбудові Церкви в Україні та на поселеннях.

Секретаріат Синоду Єпископів УГКЦ