Правильник єпархіальної курії УГКЦ

ПРАВИЛЬНИК ЄПАРХІАЛЬНОЇ КУРІЇ

УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

АРТИКУЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ І ПРИНЦИПИ

§ 1. «Єпархія є частиною Божого народу, довіреною пастирській опіці єпископа, якому допомагає пресвітерій, так, щоб вона, тримаючись свого Пастиря і згуртована ним у Святому Дусі через Євангеліє і Євхаристію, утворювала партикулярну Церкву, в якій справді присутня і діє єдина, свята, католицька й апостольська Христова Церква» (пор. ККСЦ, кан. 177).

§ 2. Єпархіальна курія (далі Курія) — це адміністративний орган, який допомагає єпархіальному єпископові в управлінні єпархією, зокрема у виконавчій та судовій владі, адмініструванні справами єпархії, діловодстві та служінні.

§ 3. Курія складається з урядів та інституцій (напр., єпископська канцелярія, економат, архів, відділи, комісії, департаменти, бюро), одні з яких встановлені як обов’язкові на підставі загального права, інші засновуються єпархіальним єпископом відповідно до потреб і сфер управління.

§ 4. Згадана Курія є адміністративним органом для таких церковних адміністративних одиниць: архиєпархії, єпархії, екзархату. Має відповідні модифікації в назві, згідно з ієрархічним і правовим ступенем: архиєпархіальна курія, єпархіальна курія, екзархальна курія.

§ 5. У виконанні пасторального уряду єпархіальний єпископ може запросити деяких вірних-мирян, які, відповідно до довіреного їм уряду, компетенції і відповідальності, змогли би допомагати йому в управлінні всією єпархією/екзархатом. У такий спосіб виражається турбота пастиря про всіх осіб і ситуацій його партикулярної Церкви. Тому кожний співпрацівник, відповідно до власних завдань, властивих його уряду, також приймає на себе таку саму відповідальність і має стати особою, яка об’єднує інших.

§ 6. Завданням Курії є:

• допомагати єпархіальному єпископу в усьому, що стосується життя і місійності партикулярної Церкви відповідно до доручення єпископа;
  
  
• допомагати єпархіальному єпископу щодо його відповідальності в управлінні єпархією/екзархатом, а саме в душпастирському, адміністративному і судовому завданнях, пропонуючи одночасно відповідні засоби для того, щоб могти краще пізнавати, вивчати, перевіряти, вирішувати;
  
  
• підтримувати і відповідно до доручення єпархіального єпископа координувати виконання загальноцерковного душпастирського плану, як також і власної річної душпастирської програми. Рішення, чи підтримувати душпастирський план, приймає єпископ.
  

§ 7. Курія — це допоміжний орган для єпископа, через який відбувається служіння для всієї партикулярної Церкви. Відповідно до цього Правильника вона:

• в особі єпархіального єпископа і та його синкелів є авторитетним джерелом;
  
  
• за дорученням єпархіального єпископа має співпрацювати з пресвітерською радою, душпастирської радою і зборами протопресвітеріатів (деканатів) та доводити до відома прийняті ними рішення;
  
  
• має співпрацювати з усіма церковними юридичними особами, які є в єпархії чи екзархаті: протопресвітеріатами (деканатами), парафіями, відпустовими місцями, семінарією, фундаціями та іншими церковними організаціями, що діють на території єпархії чи екзархату, та інститутами богопосвяченого життя;
  
  
• за дорученням єпархіального єпископа Курія повинна співпрацювати з церковними організаціями, які діють на території єпархії чи екзархату; розвивати екуменічний діалог зі Східними Некатолицькими Церквами та іншими релігійними спільнотами; сприяти відносинам із державними органами та інституціями.
  

§ 8. Такі уряди в Курії, як єпископська канцелярія, економат, архів та інші уряди чи інституції покликані допомагати єпархіальному єпископу в управлінні єпархією чи екзархатом, а не безпосередньо управляти діяльністю останніх.

АРТИКУЛ 2

УРЯДИ, КОМПЕТЕНЦІЇ І ЗАВДАННЯ

§ 1. Діяльність особи, яка покликана працювати в Курії, повинна відзначатися бажанням душпастирського служіння ближньому, як це вимагається у звичайній душпастирській праці в парафії.

§ 2. Робота в Курії повинна бути організована в такий спосіб, щоб працівники могли не тільки розвивати особисту компетенцію і професійні здібності в довірених питаннях, а й душпастирський дух служіння. Такий підхід дозволить працівникам краще і глибше ознайомитися з життям єпархії чи екзархату і допоможе краще планувати річний душпастирський план її діяльності.

§ 3. Для працівників Курії всіх рівнів (урядів та інституцій) повинен бути передбачений час на проведення річних чи семестрових духовних вправ.

§ 4. Особи, які працюють у Курії, повинні відзначатися духом служіння, уважності й співпраці як стосовно своїх колег, так і інших осіб, які звертаються до Курії.

§ 5. До осіб, які працюють у Курії, належить ставитися з повагою, тому що вони допомагають єпархіальному єпископу в управлінні єпархією (екзархатом). Кожний, відповідно до власного завдання чи функції, повинен відчувати особисту відповідальність і дух спільної праці. У міру можливостей єпархія чи екзархат мають старатися готувати осіб, духовенство чи мирян для роботи в Курії.

§ 6. Працівники Курії повинні: 1) дати обіцянку, що сумлінно виконуватимуть уряд, відповідно до способу, визначеного правом або єпархіальним єпископом (пор. ККСЦ, кан. 244, § 2, п. 1); 2) зберігати таємницю в межах і відповідно до способу, визначених правом або єпархіальним єпископом (пор. ККСЦ, кан. 244, § 2, п. 1). Особи, які отримали канонічне призначення від єпархіального єпископа, повинні в присутності протосинкела формально скласти присягу. Від усіх працівників вимагається дотримання конфіденційності щодо питань, які вони розглядають, особливо коли мова йде про питання персонального характеру.

§ 7. Усі працівники Курії зобов’язані шанувати і зберігати в належному стані матеріальні речі Курії, а також дбати про їх добросовісне, економне та ефективне використання.

§ 8. Особливу увагу належить звертати на особисту присутність працівників на робочих місцях, дотримання ними приписів і укладених з ними договорів про працю: керівник певного уряду чи інституції Курії повинен гарантувати ефективну діяльність очолюваного ним уряду чи інституції, узгоджувати з працівниками їхню відсутність, гарантувати повагу до встановленого звичайного часу роботи, як також щодо годин праці понад встановлені звичайним графіком, яка потрібна для виконання певних завдань, але перед тим він повинен отримати відповідний дозвіл компетентного синкела (якщо є) або протосинкела.

§ 9. Управління Курією належить до обов’язків єпархіального єпископа або за його дорученням — протосинкела.

§ 10. Іменування на уряд чи на керівників інституцій Курії та інших осіб, що в ній працюють, належить винятково до компетенції єпархіального єпископа (пор. ККСЦ, кан. 244, § 1), який перед їх призначенням може вислухати думку протосинкела, синкела території чи питань, для яких є призначений, або колегію єпархіальних радників.

§ 11. Уряди та інституції Курії повинні втішатися однаковою повагою і покликані надавати допомогу єпархіальному єпископу та всій єпархії чи екзархату. Вони, відповідно до своєї компетенції, несуть спільну відповідальність за діяльність Курії як єдиного допоміжного органу єпархіального єпископа. Для виконання такого завдання потрібно гарантувати існування атмосфери ефективної співпраці, правильного і постійного обміну інформації на всіх рівнях Курії, як також постійної уваги до можливості внесення окремих ініціатив у душпастирський план єпахії чи екзархату, як і в загальноцерковну програму.

§ 12. До обов’язків протосинкела і синкелів належить нагляд за дотриманням вимог, вказаних у § 2.

Протосинкел

§ 13. Протосинкел є ієрархом місця згідно з кан. 984, § 2 ККСЦ, який наділений звичайною заступною владою управління, що поширюється на всі питання, особи і територію єпархії чи екзархату. Тому протосинкел є першим співпрацівником єпархіального єпископа в його владі управління. Його обсяг влади управління, завдання та іменування визначаються нормами ККСЦ (кан. 245–251). Він користується привілеями та відзнаками першої після єпископської гідності. Під час літургійних відправ йому належить право займати перше місце після єпархіального єпископа.

§ 14. До уряду протосинкела належить організація, діяльність і координування внутрішніх структур Курії, включаючи осіб та матеріальні речі.

§ 15. У виконанні загальноцерковного і річного душпастирського плану єпархії чи екзархату протосинкел повинен співпрацювати з єпархіальним єпископом.

§ 16. Протосинкел має завдання координувати діяльність синкелів у справах чи на територіях, для яких вони були призначені, а також через них і за допомогою інших урядів чи інтституцій Курії реалізувати річний пасторальний план єпархіальної спільноти.

§ 17. Управління, організація та діяльність єпархіального трибуналу належить до компетенції судового вікарія. Єпархіальний трибунал є складовою частиною Курії, тому в економічних питаннях підпорядковується протосинкелу.

Синкели

§ 18. Синкели, які іменовані для виконання відповідного служіння в єпархії чи екзархаті, повинні забезпечувати у згоді з протосинкелом і відповідно до розпоряджень єпархіального єпископа за допомогою інших урядів чи інституцій Курії ефективне виконання доручених їм завдань, а також підтримувати пасторальну активність парафій та інших церковних структур єпархії чи екзархату. Тому синкели, отримавши уповноваження від єпархіального єпископа (пор. ККСЦ, кан. 246), якого вони є помічниками, повинні від його імені здійснювати одну або декілька функцій (наприклад, у питаннях адміністрування церковними благами, у пасторальних питаннях, у питаннях інститутів богопосвяченого життя, у справах духовенства та його постійної формації).

§ 19. Кожний синкел виступає в завданнях, котрі йому доручено, як ієрарх місця (пор. ККСЦ, кан. 984, § 2), тому що наділений звичайною заступною владою управління, як і протосинкел, але крім тих питань, що їх собі або протосинкелу застеріг єпархіальний єпископ. Влада управління синкелів поширюється тільки на ту ділянку справ чи території, для якої вони були призначені. Вони вільно призначаються єпархіальним єпископом на визначений час, який можна продовжувати (пор. ККСЦ, кан. 247, § 1). Оскільки їхня влада управління поєднана з особою єпархіального єпископа, то перестає діяти, коли єпархія чи екзархат стають вакантними (пор. ККСЦ, кан. 251, § 2—3).

§ 20. Синкел може також очолювати комісію, відділ чи департамент єпархіального рівня.

§ 21. Завданням синкела є піклуватися, щоб кожний уряд чи інституція Курії, які належать до його компетенції чи території, ефективно здійснювали покладені на них завдання. Він координує діяльність таких урядів чи інституцій Курії, котрі безпосередньо залучені в ділянці, для яких призначений синкел. Про виконання всіх покладених на нього завдань інформує єпархіального єпископа або протосинкела (на вибір).

§ 22. Для кращого виконання власних завдань синкел:

• періодично проводить збори всіх урядів чи інституцій єпархії чи екзархату, які стосуються справ чи територій, для яких він призначений;
  
  
• може очолювати деякі з них;
  
  
• затверджує річні плани діяльності кожного з цих урядів чи інституцій;
  
  
• надає відповідні дозволи для урядів чи інституцій єпархії або екзархату, які стосуються справ чи територій, для яких він призначений;
  
  
• у межах власної компетенції надає відповідні дозволи і звільнення для фізичних осіб території чи питань, для яких призначений.
  

Пресвітери і диякони

§ 23. Пресвітери і диякони іменуються на період (рік, три, п’ять років, до відкликання єпископом) і і термін виконання довіреного їм уряду може бути продовжений. З осягненням 75 років закінчують виконувати служіння в уряді і повинні написати заяву про звільнення із займаного ними уряду. Право іменування на уряд застерігається єпархіальному єпископу.

§ 24. Якщо священнослужитель виконує інші душпастирські завдання поза структурами Курії, то в документі про посадові обов’язки повинно бути чітко прописано його робочий час на основному місці. Пресвітери і диякони, які працюють в Курії, перед тим як прийняти на довший час інші завдання, навіть якщо вони і пов’язані з основним урядом у Курії і коли це мало б впливати на тимчасову чи періодичну їхню відсутність у ній, повинні повідомити протосинкела. Про період відсутності в Курії, навіть якщо це пов’язано з виконанням завдань довіреного уряду, належить повідомити відповідного синкела (якщо є) або протосинкела.

§ 25. Матеріальна винагорода пресвітерів і дияконів, які працюють у Курії, відбувається згідно з практикою Курії або країни місця перебування (пор. ККСЦ, кан. 390).

§ 26. Пресвітери і диякони завжди повинні пам’ятати, що служіння в Курії, яке від них вимагається, має характеризуватися бажанням служити Вселенській Церкві через послух власному єпископу і повагою стосовно власної єпархії чи екзархату. Під час виконання довіреного уряду нехай не забракне часу для безпосередньої участі у священичому чи дияконському служінні в конкретній християнській спільноті (парафія, лікарня, чернечий дім).

§ 27. У міру власних можливостей єпархія чи екзархат повинні старатися підготувати пресвітерів і дияконів для роботи в Курії.

Працівники-миряни

§ 28. Вірні-миряни, які працюють на урядах чи інституціях Курії, приймаються на роботу відповідно до договору про працю. Такий договір про працю повинен регулювати трудові відносини і визначати завдання, права та обов’язки прийнятого працівника та роботодавця.

§ 29. Вірні-миряни можуть бути іменованими на посади тих урядів чи інституцій, які з природи їхнього виконання не вимагають, щоб їх виконували пресвітери чи диякони. Іменування на посаду триває (рік, три, п’ять років) і може бути продовжено. Повинні бути узгоджені також цивільні наслідки такої праці, умови прийняття на роботу на визначений час.

Богопосвячені особи

§ 30. Прийняття на роботу до Курії богопосвячених осіб, які не є пресвітерами чи дияконами (належать до чернечих інститутів: монастир, чин, згромадження, товариство спільного життя), має відбуватися відповідно до приписів ККСЦ і повинно бути узгоджено у вигляді договору про співпрацю між єпархіальним єпископом та головним настоятелем інституту; перед тим належить спитати думки синкела у справах монашества (якщо є).

Постійна або тимчасова співпраця з іншими особами

§ 31. Для того щоб могти запросити фахівців (юристів, бухгалтерів, касирів, технічний персонал) чи волонтерів на тимчасову чи постійну роботу в Курії, потрібно отримати згоду єпархіального єпископа (або протосинкела), а також затвердження ним їхньої діяльності.

АРТИКУЛ 3

СТУКТУРА КУРІЇ

Уряди та інституції, передбачені ККСЦ

§ 1. Курія складається з осіб, які виконують у ній функцію управління від імені єпархіального єпископа, а ними є протосинкел, синкели (всі вони є ієрархами місця), а також судовий вікарій та інші уряди й інституції різних рівнів.

§ 2. Діяльність церковного трибуналу, як складової частиною Курії, є незалежною, на відміну від інших структурних підрозділів, і для свого управління використовує власний статут (пор. ККСЦ, кан. 1070).

§ 3. Курія складається із структурних підрозділів, тобто з урядів та інституцій, які діють у її рамках. Ними є передусім ті, хто входить до складу Курії: протосинкел, синкел; канцелярія, яку очолює канцлер; рада з економічних справ, котру зазвичай очолює єпархіальний економ; єпархіальний трибунал, головою якого є судовий вікарій; архів. Відповідно до сфер служіння структурними підрозділами є також усі інші комісії чи уряди, які створив своїм декретом єпархіальний єпископ як додаткові.

Ними є:

• уряди: покликані до виконання вказаних завдань відповідно до норм ККСЦ, партикулярного права УГКЦ, синодальних митрополичих розпоряджень, єпископських розпоряджень і цього Правильника;
  
  
• інституції: відповідають за широку пасторальну діяльність в єпархії чи екзархаті, мають власну внутрішню структуру (голова, заступник, секретар та ін.), яка відображає специфіку їхньої діяльності. З їхньою допомогою відбувається одностайне виконання всецерковного душпастирського плану, як також річної душпастирської програми єпархії чи еказрхату.
  

§ 4. В єпархії (екзархаті) діють інші органи, які допомагають єпархіальному єпископові в різних аспектах його служіння, а саме: пресвітерська рада, колегія єпархіальних радників, пасторальна рада. Усі вони керуються загальними нормами права, а також власними статутами, затвердженими єпархіальним єпископом, в яких регламентована їхня діяльність та всі інші аспекти служіння.

§ 5. Діяльність урядів та інституцій Курії здійснюється відповідно до Кодексу канонів Східних Церков, цього Правильника, декретів і розпоряджень єпархіального єпископа, власних положень. Утворення нових урядів чи інституцій, їхнє переформатування чи ліквідація відбувається згідно з окремим декретом, виданим єпархіальним єпископом.

Уряди та інституцій Курії, не передбачені ККСЦ (кан. 243, § 3)

§ 6. Влада управління належить керівнику, який очолює уряд або інституцію.

§ 7. На кожний такий уряд призначається окрема особа, до компетенції якої належить відповідати за довірений уряд. Звіт про свою діяльність вона складає перед єпархіальним єпископом або за його дорученням протосинкелу.

§ 8. Такі додаткові уряди чи інституції можуть складатися з додаткового персоналу, який виконує обов’язки, вказані в цьому Правильнику (наприклад, регіональні прес-секретарі).

§ 9. Додатковий персонал співпрацює з кожним урядом Курії.

§ 10. Додаткові інституції Курії можуть складатися з комісій, рад, комітетів, бюро, члени яких іменовані єпархіальним єпископом. Їхній склад, завдання і діяльність мають бути описані в декреті створення. Дотримуючись приписів цього Правильника, члени цих додаткових урядів чи інституцій, якщо не беруть участі в них з уряду, який займають в єпархії чи екзархаті, призначаються на термін (рік, три, п’ять років) з правом повторного іменування. Єпархіальні комісії наділені дорадчим голосом, але може бути встановлено єпархіальним єпископом, що їхня думка є необхідною для прийняття певних рішень, пов’язаних із життям та діяльністю єпархії чи екзархату.

§ 11. Додаткові інституції Курії пасторального значення повинні користуватися порадами всіх урядів чи інституцій єпархії чи екзархату, які залучені до щоденної душпастирської діяльності останніх.

АРТИКУЛ 4

ДІЯЛЬНІСТЬ УРЯДІВ ТА ІНСТИТУЦІЙ КУРІЇ

Програмування і координування діяльності урядів чи інституцій Курії

§ 1. Кожний уряд (інституція) Курії зобов’язаний виконувати покладену на нього діяльність відповідно до річного душпастирського плану єпархії чи екзархату.

§ 2. До листопада кожний уряд (інституція) Курії повинен опрацювати і представити план щодо власної діяльності на наступний душпастирський рік єпархіальному єпископу.

§ 3. Синкели територій чи питань, для яких вони призначені, голови відділів, комісій, департаментів і бюро разом із протосинкелом перевіряють кожну програму, яка після затвердження єпархіальним єпископом повинна бути внесена до річного душпастирського календаря єпархії чи екзархату. Для того щоб гарантувати ефективне виконання запланованих програм Курією, уникнути подвійної роботи та марнування сил, протосинкел має право вимагати від кожного структурного підрозділу Курії належного ставлення до часу і способу власної діяльності. Кожна пропозиція щодо внесення додаткових змін до власної програми, особливо коли це зумовлює зміни загального єпархіального календаря, має бути повідомлена протосинкелу і затверджена єпархіальним єпископом.

§ 4. На закінчення душпастирського року кожний уряд (інституція) повинен представити звіт єпархіальному єпископу з виконаної діяльності. У разі необхідності такий звіт можна представляти кожних шість місяців.

АРТИКУЛ 5

ЕКОНОМІЧНІ ПИТАННЯ

§ 1. До компетенції протосинкела єпархії чи екзархату за умови співпраці з керівником економічного відділу Курії (наприклад, синкел з адміністративних питань, віце-канцлер), єпархіальним економом і ____________ належить: організовувати діяльність Курії стосовно осіб, щодо приміщення, в якому знаходиться Курія, щодо до матеріальних речей Курії, різних інструментів, які допомагають у функціонуванні особам, будинку, а також інвентарю;

Фінансові питання, що пов’язані з діяльністю Курії в загальному бюджеті єпархії чи екзархату

§ 2. Проект бюджету і остаточний баланс єпархії чи екзархату в частині, що передбачена для використання Курією, повинні дозволити побачити детальний перелік витрат і доходів усієї Курії, які сформовані на основі аналітичних оцінок, що стосуються не тільки конкретних проектів та ініціатив або надзвичайних заходів Курії, а і її звичайної щоденної діяльності в цілому (урядів і інституцій). Для цього повинні бути передбачені такі підпункти:

• звичайні витрати й доходи Курії (в тому числі витрат на персонал);
  
  
• непередбачувані витрати й доходи Курії (непередбачені ремонтні роботи чи оновлювання приміщень, заміна або ремонтування обладнання);
  
  
• витрати й доходи, пов’язані з незапланованими ініціативами Курії.
  

§ 3. До компетенції протосинкел за умови співпраці з єпархіальним економом та іншими допоміжними органами належить готувати опис вищеперелічених підпунктів, як у проекті бюджету, так і в підсумковому балансі.

§ 4. Єпархіальний бюджет після затвердження економічною радою єпархії чи екзархату має бути переданий на остаточне затвердження єпархіальному єпископові.

§ 5. Будь-яка витрата звичайного чи надзвичайного характеру Курії в загальному чи її поодиноких урядів або інституцій повинна бути внесена до бюджету. Будь-яке рішення щодо нових підпунктів витрат (не передбачених у попередньо затвердженому бюджеті) може бути затверджене єпархіальним єпископом лише на прохання протосинкела, за підтримки економа, але тільки після вислухання думки економічної ради єпархії чи екзархату (пор. ККСЦ, кан. 263, § 4).

§ 6. Якщо йдеться про оцінювання церковного майна, котре пропонується відчужити, вартість якого перебуває в межах між найменшою і найвищою сумою, встановленою Синодом єпископів патріаршої Церкви або Апостольським Престолом, то вимагається згода ради з економічних справ і колегії єпархіальних радників (пор. ККСЦ, кан. 1036, § 1, п. 1).

§ 7. Пропозиція щодо збільшення штатних працівників Курії (за винятком священнослужителів), відповідальних за певну ділянку роботи в Курії, яку вносить керівник, повинна бути попередньо схвалена єпархіальним єпископом (або за його дорученням протосинкелом) і стати предметом затвердження економічної ради єпархії чи екзархату під час складання бюджету. Прийняття протягом року на роботу нових працівників, не передбачених у бюджеті, підлягає спеціальному дозволу, передбаченому в § 5.

Бухгалтерський та касовий облік (книга)

§ 8. Уряди та інституції Курії не можуть безпосередньо отримувати гроші чи управляти ними. Кожна їхня фінансова діяльність (операція) повинна бути здійснена за допомогою економічного відділу Курії. Можуть виникнути особливі обставини, коли для проведення таких фінансових операції потрібно отримати згоду протосинкела і єпархіального економа. Відповідальний орган з економічних питань Курії повинен вказати мету призначеного платежу і записати його до відповідної категорії (рахунку).

Порядок утримування урядів чи інституцій Курії і визначення її матеріальних потреб

§ 9. До компетенції економічного відділу Курії належить:

• гарантувати належне утримання нерухомості і обладнання, яке є в користуванні Курії, а також уважне програмування спланованих і непередбачених ремонтних робіт, заміна меблів і обладнання;
  
  
• визначати і оцінювати матеріальну допомогу Курії в цілому і в її окремих урядах чи інституціях;
  
  
• здійснювати загальний нагляд за використанням матеріальних ресурсів і інструментів, які є в користуванні Курії;
  
  
• утримувати структури (приміщення), подвір’я і обладнання Курії, а в разі необхідності — навіть через укладання відповідних контрактів із спеціалізованими структурами ззовні (лише за дозволом єпархіального єпископа або за його дорученням — протосинкела);
  
  
• подання звернень на закупівлю загальних матеріалів, потрібних для належної діяльності урядів чи інституцій Курії, як і тих, які необхідні для підтримки оргтехніки останніх. Такі звернення повинні бути подані в письмовій формі згідно із затвердженим внутрішнім зразком Курії, підписані відповідальним за конкретний орган і затверджені протосинкелом.
  

§ 10. Запити на ремонт обладнання Курії повинні бути скеровані безпосередньо відповідальним за певний уряд чи інституцію Курії відповідальному за економічні питання Курії. Усі інші запити на придбання товарів і послуг чи питання, пов’язані з діяльністю урядів чи інституцій Курії, повинні бути підписані їхніми керівниками та затверджені протосинкелом. Аналогічна процедура повинна бути дотримана для повернення коштів (напр., відрядження, конечна потреба).

§ 11. До обов’язків економічного відділу Курії належить перевіряти представлені поодинокими підрозділами Курії прохання, чи вони відповідають попередньо затвердженим у бюджеті єпархії чи екзархії пунктам, котрі стосуються Курії.

§ 12. Технічне обслуговування та проведення закупівель надзвичайного характеру, що стосуються структури або діяльності Курії, не можуть виходити за межі затвердженого бюджету і повинні перебувати під безпосереднім наглядом протосинкела.

АРТИКУЛ 6

ВНУТРІШНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ КУРІЇ

Книга реєстрації документів, управління архівом, передання документації до історичного архіву

§ 1. Усі акти Курії, які в силу своєї природи мають юридичні наслідки, повинні бути підписані компетентним ієрархом місця (єпархіальний єпископ, протосинкел, синкел — пор. ККСЦ, кан. 1510, § 1) та канцлером або нотарем Курії (пор. ККСЦ, кан. 254) і занотовані в загальній книзі реєстрації документів, навіть якщо підготовлені іншими урядами чи інституціями Курії. Одна копія оригіналу повинна зберігатися в архіві єпископської канцелярії, діяльність якої регулюється нормами східного церковного права (пор. ККСЦ, кан. 256–260).

§ 2. Курія повинна мати один-єдиний реєстр вхідної та вихідної інформації, а також один архів, діяльність якого регулюється власними нормами про конфіденційність і доступ до відповідної інформації. Особою, відповідальною за книгу реєстрації вхідної і вихідної інформації, за єпархіальний архів, в якому зберігаються особисті справи осіб і речей, є канцлер. За погодженням із протосинкелом, до його компетенції також належить вирішувати питання, які стосуються архівування документів, їхнього доступу відповідальним за уряди чи інституції Курії, видавання завіреної копії третім особам, виписки з них, довідки, посвідчення та ін.

§ 3. Передання документів із поточного до постійного архіву здійснюється відповідно до процедур, затверджених канцлером, виданих на підставі вказівок головного архівіста єпархії чи екзархату, і в присутності особи архівіста (якщо є).

Охорона персональних даних

§ 4. Охорона персональних даних працівників Курії і осіб, які вступають взаємозв’язок із Курією, повинна відбуватися згідно з нормами ККСЦ, партикулярним правом УГКЦ і цивільного законодавства держави місця перебування.

§ 5. Канцлер відповідає за всі реєстри та інші інструменти, які містять персональні дані осіб, що є в наявності Курії. До його обов’язків належить нагляд за правильним дотриманням церковних [і цивільних] приписів і координувати діяльність із цього питання будь-яких співробітників.

Друковані та електронні засоби масової інформації

§ 6. Усі працівники Курії, які отримують запрошення давати інтерв’ю, представляти інформацію на певну тему, пов’язану з діяльністю Курії, єпархії або екзархату в цілому, чи надати заяву, спростування та уточнення, повинні обов’язково повідомити про це протосинкела і відповідального за прес-службу єпархії чи екзархату.

Публікація

§ 7. Офіційним органом публікацій документів єпархіального єпископа та інших актів Курії є єпархіальний бюлетень (вісник) «_______________», за видання якого відповідає канцлер.

§ 8. Уряди чи інституції Курії перед тим, як видавити власні друковані видання (бюлетень, обіжник, вісник, часопис, допоміжні матеріали тощо) повинні отримати письмову згоду протосинкела.

§ 9. До компетенції протосинкела належить також регулювати видання різних циркулярів і другорядних публікацій у друкованому чи електронному вигляді, які виходять за ініціативою чи то поодиноких структурних підрозділів, чи Курії в цілому.

АРТИКУЛ 7

ЗОВНІШНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ

Співпраця єпархіальної курії з церковними організаціями

§ 1. Курія в цілому призначена для служіння всій єпархії чи екзархату, а особливо парафіям та іншим організаціям, які належать до цієї ієрархічної структури Церкви. Таке служіння виражається через компетентну, пунктуальну і своєчасну працю; добрий і теплий прийом різних церковних організацій; відкритість до діалогу і обговорення різних питань і труднощів; ясність щодо втручань і їх мотивацію.

§ 2. Із Курією співпрацюють різні церковні організації. Ідеться про суб’єкти різного юридичного рівня, мета яких полягає в наслідуванні загальних цілей єпархії чи екзархату. Спосіб управління в них відбувається відповідно до власних статутів з одночасним урахуванням загальних напрямків діяльності єпархії чи екзархату. Співпраця між Курією і церковними організаціями відбувається під керівництвом єпархіального єпископа або за його дорученням протосинкела, а також економічної єпархіальної ради.

§ 3. Церковними організаціями є: духовна семінарія, єпархіальний Карітас, Мальтійська служба, дяківський коледж, садочки, сиротинці, церковні крамниці, паломницькі центри та ін.

§ 4. Внутрішня співпраця між урядами чи інституціями Курії та іншими суб’єктами тимчасового характеру (комітети, асоціації тощо), які засновані для реалізації певних цілей єпархії чи екзархату, визначається в акті їхнього утворення.

§ 5. Особлива співпраця передбачається між Курією та іншими суб’єктами єпархіального рівня, які повинні виконувати спеціальні завдання і наділені певною автономією у власній діяльності (наприклад, духовна семінарія, інститут богословської освіти, інститут підвищення священичої кваліфікації [постійної формації], дяківсько-регентська школа, фонд «Покрова»). Стосовно цих суб’єктів і їхньої діяльності уряди та інституції Курії повинні проявляти постійну увагу, підтримку, а в разі потреби — втручання (за дорученням єпархіального єпископа) і перевірку їхньої діяльності.

§ 6. Протосинкел, синкели і керівники окремих урядів та інституцій Курії мають повідомляти єпархію чи екзархат в цілому, а особливо залучені організації, про напрямки у виконанні душпастирського плану єпархії чи екзархату і річних програм, які Курія має намір виконати.

§ 7. Протосинкел повинен дбати, щоб відносини між Курією та іншими єпархіальними організаціями були частими і ефективними. Для цього потрібно звернути особливу увагу на практичні аспекти, а ними є: години роботи поодиноких урядів чи інституцій Курії, можливість чіткого визначення процесу і стан питань, які розглядаються; оптимізація комунікацій із парафіями та іншими церковними організаціями.

Відносини з державними органами

§ 8. Уряди чи інституції Курії мають право налагоджувати відносини з державними органами (різних рівнів) відповідно до предмету своєї діяльності. Перед тим належить зважити можливі ризики такої співпраці і обов’язково повідомити їх протосинкелу.

§ 9. За відносини з представниками державних органів у звичайному порядку відповідальний єпархіальний єпископ. Однак за певних обставин єпархіальний єпископ може доручити таку співпрацю протосинкелу, деяким структурним підрозділам або навіть і певним особам.

§ 10. Використання назви Курії в її державному значенні: «Релігійна організація __________ УГКЦ», «Курія», «Консисторія» та інших подібних термінів відповідно до держави їхнього знаходження, які тотожні їй, а також бланки, штампи Курії та всі пов’язані з ним (зокрема електронні засоби масової інформації, такі як електронна пошта) мають використовуватися із розсудливістю та відповідно до розпоряджень єпархіального єпископа або протосинкела.

§ 11. Участь, діяльність, робота представників Курії в державних органах чи інших світських (мирянських) і громадських організаціях за вказівкою єпархіального єпископа не тягнуть за собою відповідальності Курії в цілому, але мають відбуватися згідно з внутрішніми положеннями і розпорядженнями, встановленими й виданими цим особам єпархіальним єпископом. До компетенції протосинкела належить також погоджувати таку участь представників Курії, навіть через факт сумісності вже займаної посади в Курії (наприклад, юрист, бухгалтер, інший світський працівник).

§ 12. Працівників Курії слід попросити, щоб вони не належали до якихсь організацій, навіть тих, які мають церковний характер (різні фундації, організації, товариства тощо), щоб тим самим не породжувати переконання чи враження в третіх осіб про безпосередню участь Курії в їхній діяльності.