Правильник протопресвітера УГКЦ

ПРАВИЛЬНИК ПРОТОПРЕСВІТЕРА

УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

ВСТУП

У Христовій Церкві від початку існують структури, що допомагають єпископу в його діяльності. Серед них важливе місце посідає протопресвітер, чи, як його ще називають на теренах УГКЦ, — декан.

Коріння цього уряду сягає давніх-давен. Ще Лаодикійський Собор (343) у своєму Правилі 57 говорить про призначення в малих містах та селах так званих «періодевтів» (περιοδευτάς, з грецької — «ті, що обходять»), тобто вищі пресвітери, що були при міських єпископах і від їхнього імені обходили церкви невеликі населені пункти єпархії, звітуючи своєму єпископу.

Коли говорити про джерела нашої Церкви, то собори Львівської єпархії ХVI-XVIII століть згадують про «протопопів» (1595), «намісників» (1699), «протопресвітерів та протопресвітеріїв» (1744), «деканів» (1763–1765, 1789), до обов’язку яких належало дбати про пресвітерів. Титул ІХ Замойського Синоду (1720), в якому йдеться про обов’язки протопресвітерів у єпархії, називається «De Proto-Presbiteris, sive Decanis Ruralibus» — «Протопресвітери, або сільські декани». Львівський Синод (1891) говорить про «позаміських заступників, або деканів».

У питанні термінології цього важливого уряду цікавими є вказівки такої єпископської конституції від 1733 року: «2. Всечесним отцям протопресвітерам по-пастирськи нагадуємо й наказуємо, аби слухалися своїх офіціялів і зверталися до них у справах, як до своїх зверхників. 3. Оскільки за канонічним правом під генеральним вікарієми вважаються офіціяли, тому відтепер всечесні отці протопресвітери матимуть дозвіл називатися або протопресвітерами, або, за римським і литовським звичаєм, деканами, але не немісниками».

Варто також зазначити, що в 1738 році, за Атаназія Шептицького, офіціалів було п’ять: київський, львівський, галицький, кам’янецький, брацлавський, які мали під своєю юрисдикцією як пресвітеріати, так і деканати. Згодом Львівський єпархіальний собор (1905) здійснює важливі адміністративні зміни: єпархію поділили на 5 протопресвітеріатів, 54 деканати та 149 комісаріатів для шкільництва.

Завданням цього Правильника є у світлі сучасного церковного законодавства та з урахуванням багатолітньої церковної традиції, представити норми щодо діяльності протопресвітера УГКЦ. Цей Правильник має допомогти звершувати своє служіння усім, хто приймає уряд протопресвітера

ТИТУЛ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

ГЛАВА 1

НАЗВА

Арт. 1. § 1. Протопресвітер — це пресвітер, призначений єпархіальним єпископом очолювати певний єпархіальний округ [1], на якому від його імені виконує певні завдання, визначені правом [2].

§ 2. Протопресвітер є співпрацівником єпархіального єпископа, виконує своє служіння під владою цього ж єпископа задля більшої пасторальної ефективності на визначеній території [3].

§ 3. Протопресвітер на своїй території має два головні завдання: представляти єпископа та гарантувати колегіальність між пресвітерами в пасторальній діяльності.

Арт. 2 § 1. Якщо протопресвітеріат охоплює велику адміністративну територію і протопресвітер має певні труднощі у виконанні свого уряду, то він може просити про призначення йому помічника — віце-протопресвітера (помічника протопресвітера).

§ 2. Права та обов’язки такого помічника визначає єпархіальний єпископ у декреті іменування.

Арт. 3. У богослужіннях протопресвітер має першість серед священнослужителів після єпархіального єпископа, протосинкела, судового вікарія та синкела (-ів).

ГЛАВА 2

ІМЕНУВАННЯ

Арт. 4. Протопресвітер одержує уряд на підставі канонічного призначення, але здійснює його після відповідного повідомлення [4].

Арт. 5. § 1. Протопресвітера іменує єпархіальний єпископ терміном на три роки, вислухавши, якщо вважає за доцільне, думку парохів, адміністраторів і парафіяльних сотрудників відповідної території [5].

§ 2. Іменування можна повторювати, але не більше ніж один раз, хіба що єпархіальний єпископ постановить інакше [6].

Арт. 6. § 1. Протопресвітером може бути пресвітер, який має щонайменше п’ять років священства та відзначається чесністю й апостольською ревністю серед священнослужителів, виділяється своїми чеснотами, знаннями та мудрістю [7].

Арт. 7. Уряд протопресвітера не повинен стало поєднуватися з урядом пароха певної парафії.

Арт. 8. § 1. Після отримання декрету призначення на уряд протопресвітер складає обіцянку сумлінно виконувати обов’язки, пов’язані з його урядом (див. Додаток 1).

§ 2. Обіцянка складається на зборах протопресвітеріату або за іншої урочистої нагоди в присутності єпархіального єпископа чи делегованої ним особи.

§ 3. Оригінал обіцянки, підписаний протопресвітером, єпархіальним єпископом (чи делегованою ним особою) та нотарем, зберігається в архіві єпархіальної курії.

ГЛАВА 3

ВТРАТА УРЯДУ

Арт. 9. Протопресвітер втрачає уряд після закінчення визначеного терміну [8], внаслідок зречення [9], перенесення [10], усунення [11], а також позбавлення [12].

Арт. 10. § 1. Протопресвітер не втрачає свого уряду після припинення влади єпархіального єпископа, який надав цей уряд.

§ 2. Під час вакантності єпархіального престолу адміністратор єпархії щодо іменування протопресвітера має ті самі права, що і єпархіальний єпископ [13].

ТИТУЛ ІІ

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ

Арт. 11. Протопресвітер після законного прийняття уряду повністю відповідає перед єпархіальним єпископом за координацію пастирської діяльності на довіреній йому території.

Арт. 12. § 1. У виконанні свого уряду протопресвітер насамперед зобов’язаний знати та дотримуватися загальних норм ККСЦ, КПП УГКЦ, декретів єпархіального єпископа та цього Правильника.

§ 2. Єпархіальний єпископ у декреті іменування може надати протопресвітеру окремі повноваження, якщо цього вимагають особливі обставини.

ГЛАВА 1

ПРАВА

Арт. 13. § 1. Протопресвітер є учасником єпархіального собору [14].

§ 2. Протопресвітер може бути призначений членом з уряду пресвітерської та душпастирської рад єпархії [15].

§ 3. Протопресвітери можуть радити місцевому ієрарху в пасторальних та адміністративних справах.

§ 4. Приймаючи рішення про здатність кандидата прийняти уряд пароха вакантної парафії, єпархіальний єпископ вислуховує думку протопресвітера відповідного протопресвітеріату [16].

Арт. 14. Протопресвітер зобов’язаний напімнути пароха, який недбайливо виконує або порушує парафіяльні обов’язки, перш ніж єпархіальний єпископ розпочне процес усунення пароха [17].

Арт. 15. Єпархіальний єпископ, відповідно до свого розсудливого рішення, може доручити протопресвітеру розслідування, про що йдеться в кан. 1391, § 1 ККСЦ [18].

ГЛАВА 2

ОБОВ’ЯЗКИ

Розділ 1

Обов’язки перед єпархіальним єпископом

Арт. 16. § 1. Засвідчуючи любов та повагу до священнослужителів довіреного округу, протопресвітер повинен старатися передбачати неординарні ситуації, що можуть виникати в парафіях протопресвітеріату, як серед духовенства, так і серед вірних, і намагатися їх вирішувати.

§ 2. У випадках неможливості вирішення подібних ситуацій протопресвітер має негайно поінформувати єпархіального єпископа для отримання дальших інструкцій та реагування, згідно з приписами закону [19].

Арт. 17. Протопресвітер повинен супроводжувати єпископа чи його делегата під час канонічної візитації парафій, щоб поінформувати про стан та звичаї священнослужителів протопресвітеріату.

Розділ 2

Обов’язки на рiвнi протопресвітеріату

Арт. 18. Отримуючи рішення від єпархіального єпископа, що стосуються довіреної території, протопресвітер відразу повідомляє про це всіх священнослужителів та дбає про виконання його наказів, звернень чи декретів.

Арт. 19. Протопресвітер розгортає і координує спільну пастирську діяльність на очолюваній території, щоб:

1) підтримувати різні покликання: дияконські, священичі, монахів та інших членів інститутів богопосвяченого життя, а також місійні [20];

2) підтримувати різні форми апостольства під керівництвом єпископа:

• нагадувати вірним про обов’язок займатись апостольством, відповідно до становища і здібностей кожного, і заохочувати їх до участі й підтримування апостольських справ з урахуванням потреб місця і часу;
  
  
• допомагати, якщо це корисно, товариствам вірних, які безпосередньо або посередньо ставлять перед собою духовну мету [21];
  

3) розвивати катехизацію серед дітей, молоді та подружжів.

Арт. 20. Протопресвітер, крім влади і повноважень, наданих йому загальним правом, повинен:

1. скликати наради священнослужителів довіреного йому церковного округу щонайменше один раз на місяць, хіба що єпархіальний єпископ постановить щось інше щодо термінів скликання нарад;
   
   
2. головувати на нарадах у довіреному йому церковному окрузі;
   
   
3. подавати звіт єпархіальному єпископу про стан свого округу та рішення нарад священнослужителів;
   
   
4. вводити пресвітера, іменованого єпархіальним єпископом, в уряд пароха чи інший уряд від імені єпархіального єпископа, дотримуючись приписів літургійних книг;
   
   
5. координувати різні форми апостоляту в довіреному йому церковному окрузі;
   
   
6. дбати, щоб належним чином проводилися встановлені єпархіальним єпископом та вищою владою зібрання пожертв і кошти передавалися відповідним єпархіальним підрозділам [22].
   

Арт. 21. Те, що відбулося на зборах, протопресвітер нотує та залишає у своєму архіві, щоб пізніше за потреби доповісти єпархіальному єпископу.

Арт. 22. Якщо протопресвітер вважає за доцільне (важливе), слід робити нотатки про все, що відбувається в протопресвітеріаті, та зберігати їх в архіві протопресвітеріату.

Розділ 3

Обов’язки в кожній парафiї

Арт. 23. Коли якась парафія є вакантною або ж ідеться про нове призначення священнослужителя, то протопресвітер зобов’язаний якомога швидше письмово подати єпархіальному єпископу свої думки та спостереження щодо особливостей парафії та бажаних особистих якостей священнослужителя, який мав би бути іменований на цей уряд.

Арт. 24. § 1. Протопресвітер, згідно з приписами літургійних книг [23], вводить пароха в уряд, хіба що єпархіальний єпископ вирішить інакше.

§ 2. Протопресвітер дбає, щоб священнослужитель отримав усі належні церковні та цивільні документи, які стосуються його уряду.

§ 3. Протопресвітер дбає, щоб цивільна влада місцевості була повідомлена про нове призначення священнослужителя.

§ 4. Протопресвітер дбає, щоб у його округу Божественна Літургія і церковне правило відслужувалися відповідно до приписів літургійних книг, щоб акуратно зберігалися краса й ошатність церков і святого посуду, особливо під час відправи Божественної Літургії, щоб старанно охоронялася Пресвята Євхаристія, щоб належно велися і зберігалися парафіяльні книги, щоб було дбайливим управління церковним майном і, врешті, щоб парафіяльному домові приділялося належне піклування [24].

§ 5. Протопресвітер дбає, щоб у кожній парафії були утворені пастирська та економічна ради, які повинні допомагати парохові у виконанні його обов’язків. Порядок формування та обсяг діяльності рад визначається їх статутами, затвердженими єпархіальним єпископом [25].

§ 6. Протопресвітер дбає, щоб у кожній парафії належно велися такі книги:

1. книга хрещень і миропомазань;
   
2. книга реєстрації вінчань;
   
3. книга реєстрації похоронів;
   
4. книга прибутків і витрат парафії;
   
5. книга пожертв і фундацій;
   
6. книга церковного майна;
   
7. книга реєстрації парафіян;
   
8. книга візитації парафії;
   
9. книга хроніки парафії;
   
10. книга прийняття намірень на Божественну Літургію;
    
11. книга відвідування хворих;
    
12. інші книги, передбачені Інструкцією візитації парафії.
    

§ 7. Протопресвітер повинен простежити, щоб старі парафіяльні книги хрещень і миропомазаннь, реєстрації вінчань, пожертв і фундацій, церковного майна зберігалися в архіві парафії довічно, а їхні річні копії щороку передавалися до єпархіальної курії, хіба що єпархіальний єпископ вирішить інакше. Стосовно інших книг та документації слід діяти згідно з розпорядженням єпархіального єпископа [26].

Арт. 25. § 1. Кожного року протопресвітер має візитувати парафії та місцевості довіреної території [27].

§ 2. Монастирі, чернечі спільноти і доми, інші церковні інституції, що знаходяться в межах протопресвітеріату, протопресвітер може візитувати лише в разі виразного розпорядження єпархіального єпископа [28].

Арт. 26. § 1. Щонайменше за два тижні до планованої візитації протопресвітер повинен надіслати пароху повідомлення про неї, де, зокрема, вказати дату і час візитації.

§ 2. Під час візитації протопресвітеру може допомагати священнослужитель цього ж протопресвітерату, визначений самим протопресвітером, який виконуватиме обов’язки секретаря.

Арт. 27. Протопресвітер, виїжджаючи на протопресвітерську візитацію, повинен мати відповідний до свого статусу священичий одяг [29].

Арт. 28. § 1. Протопресвітерська візитація розпочинається спільною молитвою у храмі.

§ 2. Протопресвітер очолює і відповідає за проведення протопресвітерської візитації, вирішує в межах своєї компетенції всі поточні питання, труднощі, радячись, якщо вважатиме за доцільне, з будь-яким іншим священнослужителем свого округу.

Арт. 29. Для чіткого проведення візитації доречно дотримуватися послідовності, вказаної у візитаційній анкеті парафії, копія якої після завершення візитації знаходиться в архіві парафії.

Арт. 30. § 1. Насамперед протопресвітер проводить зустріч і бесіду з парохом та іншими священнослужителями парафії. Згодом спілкується з іншими членами парафіяльної спільноти (парафіяльні ради, старші брати, сестриці, прислуга храму), а наприкінці — з парафіянами.

§ 2. Протягом усієї візитації священнослужитель, що виконує функції секретаря, повинен вести протокол візитації, в якому слід занотовувати усі зроблені кроки візитації.

Арт. 31. § 1. Після зустріч і бесід, про які йдеться в попередньому артикулі, слід оглянути екстер’єр та інтер’єр храму щодо їх відповідності церковній практиці, обряду, розпорядженням чи постановам церковної влади.

§ 2. Протопресвітер повинен перевірити стан та спосіб ведення парафіяльної канцелярії: парафіяльних книг, про які мова в арт. 24, § 6 цього Правильника; реєстру вхідної та вихідної кореспонденції; парафіяльної картотеки; архіву протоколів проведення зборів парафіяльних рад; книги розрахунку з працівниками; папки для зберігання розпоряджень церковної влади; з’ясувати, чи наявні печатка та парафіяльний бланк, а також статут парафії [30].

§ 3. Протопресвітер також повинен ретельно перевірити книгу візитації парафії, упевнитися, що все належно заповнене та чи вносяться зміни, відповідно до ситуації парафії. Також він повинен поставити свій підпис і печатку в певній графі книги візитації парафії, вказавши дату проведеної візитації [31].

§ 4. Так само слід ретельно оглянути прилеглу територію та її стан.

Арт. 32. Протопресвітер має право ставити запитання щодо візитованої парафії або про осіб, які мають стосунок до неї чи до парафіяльного духовенства.

Арт. 33. Усі вказівки чи розпорядження в межах своєї компетенції протопресвітер може зробити усно. Проте вони згодом повинні бути належним чином оформлені та записані в протоколі візитації, який слід зберігати в архіві протопресвітеріату, а копію надіслати самому протопресвітеру або єпархіальній курії.

Арт. 34. Протопресвітерська візитація закінчується спільною молитвою всіх присутніх у храмі.

Арт. 35. Наступні візитації повинні перевірити стан виконання здійснених попередньо вказівок, відповідно до занотованих у протоколі зауважень.

Арт. 36. Усі витрати, пов’язані з проведеною візитацією, повинні покриватись візитованою парафією [32].

Розділ 4

Обов’язки перед кожним священнослужителем

Арт. 37. § 1. Протопресвітер має обов’язок дбати, щоб священнослужителі вели притаманне їхньому станові життя і старанно виконували свої обов’язки.

§ 2. Протопресвітер повинен старатися, щоб священнослужителі відвідували конференції, які місцевий ієрарх вважає корисними для підтримання священних знань і пастирських справ [33].

§ 3. Протопресвітер, як старший брат і наставник, повинен звертати увагу на потреби священнослужителів та їхніх сімей і бути готовим у разі потреби надати підтримку та належну допомогу в межах своєї компетенції та можливостей.

Арт. 38. Протопресвітер має дбати про забезпечення священнослужителям прав, передбачених ККСЦ [34] і КПП УГКЦ.

Арт. 39. § 1. Коли упокоїться в Господі священнослужитель у його округу, то протопресвітер, дізнавшись про це, повинен повідомити єпархіального єпископа та подбати, щоб було достойно поховано померлого, відповідно до приписів богослужбових книг [35].

§ 2. Коли парафія стає вакантною через смерть священнослужителя (пароха), протопресвітер повинен подбати, щоб матеріальні речі (рухомі і нерухомі), за які відповідав священнослужитель під час виконання уряду, були відповідно до чинного законодавства держави, що в ній служив померлий, його заповіту та інвентарної книги (книги церковного майна), правильно передані їхнім законним наступникам.

ТИТУЛ ІІІ

ЗАКЛЮЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ

Арт. 40. Єпархіальний єпископ може видавати додаткові норми, які окреслюватимуть права та обов’язки протопресвітера.

ДОДАТОК

ОБIЦЯНКА ПРОТОПРЕСВIТЕРА

Я, ієрей (протоієрей, митрофорний протоієрей)

_______________________________,

(ім’я та прізвище)

приступаючи до виконання уряду протопресвітера

_______________________________

(назва округу)

протопресвітеріату,

в ім’я Пресвятої Тройці обіцяю:

сумлінно дотримуватися покладених на мене обов’язків, дбати про священнослужителів та забезпечувати належну пастирську працю в цьому протопресвітеріаті в межах та відповідно до способу, визначеного Кодексом канонів Східних Церков, Канонами партикулярного права УГКЦ та Правильником протопресвітера.

Так мені допоможи, Боже, у Тройці Святій єдиний, та це Святе Євангеліє!

Місце, день (святого), місяць, рік

Підписи:

особи, що склала обіцянку,

єпархіального єпископа або делегованої особи,

нотаря